18 випускників Печеніжинської спеціальної школи-інтернату отримали «валізи у майбутнє» — речі першої необхідності для самостійного життя поза межами школи-інтернату.
Для людей, які не жили в інтернатах, дивно не мати елементарних речей, але не для сиріт, які жили на всьому «казенному». Тому «валіза у майбутнє» включає в себе, певною мірою, все що можна: спальний мішок, комплект постільної білизни, рушники, набір посуду, столове начиння, каструлю, пательню, плед, засоби особистої гігієни, праску, електричний чайник, фен — і такий важливий на сьогодні елемент буття, як флешка, накопичувач пам’яті. Завдяки щедрим пожертвам жертводавців під час благодійної фотовиставки, яка відбулася 5-6 травня, на розрахунковому рахунку та в офісі Мальтійської служби допомоги зібралося 86 277 грн.
«Валіза у майбутнє» — це благодійний проект Мальтійської служби допомоги в рамках акції «Святий Миколай іде до сиріт».
5-6 травня 2018 року на «стометрівці» Івано-Франківська вперше відбулася благодійна виставка фотографій випускників інтернату за підтримки відомого франківського фотографа Сергія Горічка. Від 5 по 24 травня тривав збір коштів та закупівля речей. 25 травня під час урочистої лінійки в Печеніжині (Коломийський р-н Івано-Франківської обл.) мальтійці передали валізи випускникам.
«Ти можеш дати голодному рибу — і він не буде голодний цілий день. Але ти можеш навчити його ловити рибу — і він не буде голодним усе своє життя». Саме таким є гасло Печеніжинської спеціальної школи, і воно якнайкраще відображає діяльність цього закладу. Своїми враженнями ділиться Марта Яручик, волонтер МСД:
…Коли ми приїхали, то накрапав дощик, але цього навіть ніхто не помічав! Усі готувалися до дійства. Повітряні кульки, святковий одяг, чепурні зачіски з величезними бантами, вишукані плаття (пошиті, до речі, власноруч кожною випускницею), прикрашений актовий зал, стрічки «Випускник 2018» і блакитні незабудки створювали святковий настрій. Вже з порогу видно, як директорка і вчителі по-батьківськи пригортають дітей, зі щирими сльозами на очах прощаються з випускниками. За роки навчання стосунки між ними стали чимсь набагато більшим, ніж просто навчальним процесом, і це видно неозброєним оком. На прощання випускники дарують школі зіткані вручну гобелени (пізніше вчитель показує нам акуратні та охайні класи з великими ткацькими верстатами, новесенькими швейними машинками і роботами учнів). На обличчях старшокласників — суперечливі емоції: вони водночас щасливі й засмучені. Момент прощання з учителями та друзями з молодших класів — найгіркіший.
І ось вручення незабудок, звуки останнього дзвоника, а потім такі бажані й очікувані «валізи в майбутнє» разом із величезними портретами від Сергія Горічка! Ви б бачили цю картину, як хлопці тягнули свої валізи на сцену. Їхня цікавість просто зашкалювала! То заглядали у пакет, то привідкривали замок валізи, то заглядали до пакунка свого сусіди у надії побачити хоч би одним оком, що ж там спаковано… Випускники довго милувалися подарованим і роздивлялися найменші деталі великих чорно-білих фотографій зі своїми зображеннями, а потім якось дуже ніжно та обережно спакували світлини — кожен у бічну кишеньку своєї новенької валізи..
Після вручення подарунків усі учасники торжества зібралися на подвір’ї, на останній вальс із випускниками. А коли урочистості завершилися, то кожен хутенько забрав свою валізу й почав її ретельно досліджувати.
Комфорт у нашому побутовому житті складається з дрібничок, і такі дрібнички були подаровані випускникам Печеніжинської школи. Такі звичайні для нас речі: чайник, сушка для волосся, праска, сковорідка, каструля, миючі засоби, покривала, рушники, спальник — це те, без чого не уявляємо свого побуту. Діти зі шкіл- інтернатів позбавлені можливості мати таку розкіш, як свої особисті речі: у них усе спільне й на балансі школи. Тому «валізи в майбутнє» — це величезний подарунок для них.
Яскраві, красиві і такі молоді. З валізами випускники виглядали так, наче вони елегантні леді та імпозантні кавалери, які зібралися на свій рейс Печеніжин — Гаваї, а не в доросле життя. І знаєте що: хочемо їм побажати, щоб у їхньому новому дорослому житті все було добре, легко і з любов’ю, щоб вони трималися разом і допомагали одне одному, щоб ті знання і навички, які вони здобули у школі, допомогли їм розвиватися і знайти себе в житті. Щоб у їхньому житті завжди були такі люди, як ті, хто допомагав складати «Валізу в майбутнє» і щоб та валізка використовувалася тільки для приємних подорожей, а її наповнення дарувало комфорт і затишок у житті.
фінансово.
Щиро дякуємо!
