Декілька років тому львівська громадськість відзначила 250-річчя побудови найстарішої нині у Львові дерев’яної церкви, яка тепер розташована в парку-заповіднику «Шевченківський гай». Ця церква є унікальною пам’яткою бойківської карпатської сакральної архітектури.
Свого часу, завдяки сприянню митрополита Андрея Шептицького, церкву св. Миколая перевезли із с.Кривки (тепер Турківського району Львівської обл.) до міста Лева та встановили у тій його частині, де з ініціативи митрополита створювалася Свято-Іванівська лавра Студійського уставу. У 1931 році церква була заново змонтована й освячена як храм Премудрості Божої.
Проте сусід Львова, ще більш древній Дрогобич, сьогодні може пишатися тим, що має ще старшу карпатську дерев’яну сакральну пам’ятку — церкву святого Юра. Тим більш що на 37-й сесії Комітету Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО в Камбоджі бойківська дрогобицька церква святого Юра була внесена до переліку 16 найстарших дерев’яних церков у світі. А історія її спорудження належить ще до кінця XIV — початку XV сторіч.
У 1656 році вона була перенесена у Дрогобич із карпатського села Надіїв, що поблизу міста Долини (нині — Івано-Франківська обл.). Згодом цю церкву дрогобицькі міщани обміняли на… сіль, а потім розібрали та перевезли волами до рідного міста. Встановили її на місці попередньої церкви, що згоріла, а у 1678 році збудували поруч дзвіницю.
Церкву святого Юра згодом декілька разів ремонтували, але вона й донині не втратила свого первісного вигляду. А в Карпатському краї у тамтешні часи при житловому чи церковному будівництві все робилося, так би мовити, «без жодного цвяха», себто без застосування металевих скріп. Тодішні майстри-будівничі того й не потребували.
Конструкція дрогобицької церкви — дерев’яна тридільна (тризрубна) з квадратною головною навою і двома гранчастими бічними криласами та зрубами вівтаря й притвору (бабинцем). Низ церкви обведений широкою опаскою у вигляді аркади-галереї на стовпах. Над бабинцем є хори з аркою-галереєю та Введенська каплиця. Церква увінчана над головними зрубами трьома верхами, а криласи — малими верхами з одним заломом, причому всі — на восьмибічних підбанниках.
Внутрішнє ж опорядження храму містить розписи, що виконані під керівництвом малярського генія тодішньої епохи — Стефана-маляра (Медицького). Крім релігійних композицій («Страсті Христові»), тут присутній багатющий декоративний орнамент переважно рослинного характеру. А іконостас маляра Стефана («Акафіст Богоматері», «Діяння апостола Павла», «Відсічення голови великомученика Юрія») виписаний ним у коричнево-вохристій та оливково-зеленій гамах. Отож, скромними малярськими засобами середньовічний галицький митець надав індивідуального, майже портретного виразу зображуваним постатям.
Слід зазначити, що посольство США в Україні ще 2013 року надало грант у розмірі 85 тисяч доларів на реставрацію дрогобицької церкви св. Юра. Чимало реставраційних робіт тут нині вже зроблено; але зрозуміло: аби остаточно відновити весь сакральний комплекс в автентичному вигляді, цих коштів замало. Відтак, видається, тут дрогобицька громада мала би брати приклад зі Львова, де такі пам’ятки нині відновлюють як коштом міського бюджету, так і на доброчинні пожертви самих львів’ян.
фінансово.
Щиро дякуємо!
