Легко знайти причину не піти на Євхаристію. Напевно, кожен із нас мав принаймні одне хороше пояснення, яке використовував для обґрунтування своєї відсутності на Святій Месі.
Сьогодні ми розглянемо найбільш типові виправдання — та відповіді на кожне з них.
1.Церква повна лицемірів
Звісно, Дім Божий наповнений не ідеальними людьми. Хоча ми стараємося з усіх сил бути такими, як Христос, — ми й надалі грішники. Тільки Ісус досконалий, і Він — єдина причина, через яку ми йдемо на Євхаристію. Ми приходимо до Церкви, бо шукаємо Його милосердя і благодаті. Більше того: ми потребуємо прощення, яке Христос дає нам. Не дозволяйте діям інших людей вплинути на досвід милосердя, благодаті й любові у вашому житті. Завжди пам’ятайте, що хоча Дім Божий складається з багатьох осквернених частинок, він ще й наповнений прекрасними плодами віри.
Протягом століть Церква віддано служила бідним, овдовілим, хворим, ув’язненим і багатьом іншим. Мільйони католиків у світі боролися за те, щоб жити у святості, спираючись на віру. Подивіться на всіх, хто робить добро, а не на тих, хто неправдивий у своїй довірі.
2.Якщо Бог є скрізь, чому я повинен іти до храму, щоби зустрітися з Ним?
Святий Максиміліан Марія Кольбе сказав:
«Якби ангели могли заздрити людям, то лише через одну річ: Святе Причастя».
Наскільки велика ця думка, яка цілком виражає дар Святої Меси! Попри свою всеприсутність, Бог спускається з небес, щоби фізично бути частиною нас. Він робить це саме через Євхаристію. Ми не можемо пережити цю близькість більше ніде на землі.
3.Свята Меса нудна
Ви коли-небудь зустрічали людину, яка цікавиться предметом, що вам не подобається? Він чи вона може годинами розмовляти про хімію, спорт, класичну музику тощо. Однак найчастіше ми вважаємо ці речі нудними, бо не розуміємо прихованого значення, феномену цього об’єкта. Ми викручуємо собі мозок, аби збагнути правила футболу, якщо не цікавимося цією дисципліною. Проте, коли йдеться про Святу Месу, ми маємо вповні брати в ній участь, бо від цього залежить наше спасіння.
Що більше ми поглиблюємо свої знання, то більше розуміємо, і радіємо з присутності на Євхаристії, і дедалі більше захоплюємося красою нашої віри й традицій. Інший спосіб не нудьгувати — це активна участь. Долучіться! Станьте лектором або хористом. Служіння в церкві допоможе вам оцінити красу Святої Меси.
4.Я не можу прийняти Святе Причастя, то чому я маю йти на Святу Месу?
Хоча Святе Причастя — найважливіша частина Меси, та це не єдина користь, яку ми отримуємо від участі в Євхаристії. Ісус — це Слово (Йн 1,14). Коли ми приходимо на Євхаристію і чуємо Слово Боже, — ми вслуховуємося в самого Христа. Він годує наші душі так само, як і через Причастя. До нас, присутніх і насичених, наближається Боже Царство. Нарешті, беручи участь, ми не тільки отримуємо дари, а й хочемо взаємно віддати себе Творцю.
Євхаристія — це грецьке слово, яке означає подяку. Ідучи на Святу Месу, ми дякуємо за все, що Бог зробив і робить для нас. Якщо ваше серце прагне, ви можете прийняти духовне причастя і скористатися молитвою св. Альфонса Лігуорі:
«Мій Ісусе, я вірю, що Ти присутній у цьому Пресвятому Таїнстві. Я люблю Тебе понад усе і прагну прийняти Тебе. Оскільки тепер я не можу насититися Твоїм тілом, прошу, навідай мою душу. А я обійму Твоє обличчя, щойно Ти з’явишся, і повністю з’єднаюся з Тобою. Ніколи не дозволяй мені залишити тебе. Амінь».
5.Участь у Службі Божій із моїми дітьми — справжній жах. Вони шумлять, лазять по мені й не можуть всидіти на місці. Чи це взагалі має сенс?
Наш гнів не може зупинити нас і наших близьких від участі в Святій Месі. Так, бути з маленькими, шумливими дітьми на богослужінні важко. У цьому немає жодних сумнівів. Недільний ранок стає не таким приємним. Однак, якщо ми зробимо зусилля і приведемо дітей на зустріч із Господом, то зробимо їм найкращий подарунок.
Наш батьківський обов’язок — дбати про євангелізацію та виховання наших дітей у вірі. Ми покликані навчати молитви та допомогти їм зрозуміти, що вони — Божі діти. Найголовніша мета — вести дітей до вічності. Цього неможливо зробити без участі у Святій Месі.
Знайдіть спосіб допомогти своїм дітям слухати уважно. Перш ніж іти до храму, помоліться разом, попросіть Святого Духа організувати їхнє богослужіння. Принесіть книжки і дайте дітям спокійно з ними ознайомитися. Завжди сідайте на передніх лавках — можливо, малюки поводитимуться краще, коли зможуть побачити, що відбувається на вівтарі. Будьте завжди біля них і тихенько розповідайте їм про частини Святої Меси. Після закінчення служби зробіть їм тест: що вони запам’ятали з недільних читань чи проповіді.
Нехай тато, наприклад, «дасть п’ять» як винагороду тим, хто правильно відповість. Пам’ятайте про те, щоби питання відповідали віку ваших дітей. Таке посвячення приносить прекрасні плоди. Ви побачите, як ваші діти зростають у стосунках із Христом, якщо самі зробите зусилля і підете на Службу Божу.
6.Я не люблю ходити на Святу Месу
Читаючи це речення, подумки ви вимовляєте його незадоволеним тоном, а можливо, навіть, в уяві тупочете ногами. Я насправді не люблю ходити до церкви! Це класична модель дитячих учинків — вони ниють про те, чого не зносять робити, впадають у лють і остаточно відмовляються виконувати дане їм завдання. Ми не можемо пройти через життя, дозволяючи нашим емоціям брати гору над нашими діями, як це відбувається у малюків.
Уявіть собі речі, які не були би зроблені з тієї простої причини, що ми не хочемо їх робити: «Я не хочу діагнозу від лікаря», «Не хочу сидіти на дієті», «Не хочу оплачувати рахунки», «Я не хочу йти до школи», «Я не люблю вставати вранці і йти на роботу» тощо. Якби ці примхливі принципи керували нашим життям, воно було би суцільною катастрофою, повне хаосу і безладу. Дуже важливо робити ті речі, які нам не подобаються, бо завдяки ним ми відчуваємо, що живемо.
Маємо стати зрілими, аби виявити, що таке посвячення і відречення — невід’ємний, фундаментальний елемент нашого існування. Коли ми виконаємо ці найнеприємніші справи, то побачимо красу і величезну цінність нашої важкої праці та дисципліни. Якщо ми перестанемо ходити на Святу Месу тільки тому, що нам це не подобається, то наше життя буде сповнене безладу.
Участь у богослужінні, навіть без ентузіазму, зрештою приведе нас до глибшої віри і миру, необхідного для життя на Землі. Чому? Бо саме Його ми отримуємо на Євхаристії — Христа. Ми ніколи не буваємо настільки близькими до нашого Господа, як тоді, коли Його тіло присутнє в нас. Цей дар сам по собі коштує більше, ніж наш ентузіазм і розваги. Те, що ви не любите в Святій Месі, подолайте любов’ю до Христа, присутнього в Євхаристії.
7.Неділя — мій єдиний вихідний
Ах, неділя… Хіба не всі ми любимо день, коли можемо вилежатися, не роблячи нічого важливого? Це єдиний вільний день протягом усього зайнятого тижня! Ми гадаємо, що розслабляємося, відпочиваючи на дивані, дивлячись фільм або роблячи покупки у торговому центрі. Тоді як Ісус нас навчає:
«Прийдіть до Мене всі втомлені й обтяжені, і Я облегшу вас» (Мт 11,28).
Єдиний спосіб відчути справжнє відновлення і мир після трудів — провести одну годину у вихідні з Господом. Він наповнює нас, заохочує і зміцнює на наступний тиждень. Ви виявите, що маєте досить вільного часу, який можете приємно проводити, коли повернетеся з церкви. Якщо ви й надалі не можете принести в жертву навіть годину свого вільного дня, ми допоможемо: деякі храми пропонують вечірні Меси.
8.Біблія нічого не говорить про відвідування Меси
«Sola scriptura» — це поняття, пов’язане з протестантизмом. Як католики ми віримо, що наша віра і поведінка наслідує вчення, проголошене у Святому Письмі, а також у традиції Церкви. Недооцінка значення традиції — це серйозна помилка. Існує багато свідчень отців ранньої Церкви та різні документи, що містять чіткі доводи того, як збиралися перші християни, аби почути Слово Боже і святкувати Євхаристію.
9.Я не розумію, що каже священик
У світі понад 412 тисяч священиків. Кожен із цих людей унікальний, має інший рівень інтелекту, різний спосіб мовлення чи формулювання висловлювань. Деякі з нас можуть бути, так би мовити, «щасливчиками» і мати парафіяльного священика, який проголошує проповіді, що надихають і від яких зростає наша віра.
А для інших — може бути викликом, коли священик говорить вище нашого рівня розуміння або його проповіді не дуже цікаві. Хоч би яким був священик у нашій парафії, ми маємо пам’ятати, що не з цієї причини збираємося на Святій Месі. Ми приходимо до церкви, тому що хочемо зустріти Христа. Існує багато сайтів із роздумами над Євангелієм. Добре, якщо ми переглянемо їх, перш ніж підемо на Службу.
Попри все, будьте терплячі зі священиком. Шукайте способи зміцнити його покликання. Він — людина, яка вирішила віддати своє життя на славу Божу. Моліться, аби Святий Дух просвітив та надихнув їх усіх.
10.Мікроби. Рукостискання. Я не можу знести фізичних контактів із цими людьми
Свята Меса становить вершину єднання духовної спільноти, оскільки творить одне створіння. Тут усе стає поєднанням тіла, душі й психіки. Це єдине ціле у Христі, голові живої Церкви. Фізично ми єднаємося з іншими людьми, бо хочемо побачити обличчя Христа в них.
Знання про Бога може не бути корисним, якщо ти бактеріофоб. Якщо ви не хочете потискати руки своїх братів і сестер, носіть із собою антибактеріальний гель і використовуйте його одразу після знаку миру. Подумайте про це як про маленьку жертву, яку ви робите, щоби бути в близькості з Господом і вповні прийняти Його в Євхаристії.
11.Меса — для людей похилого віку
Коли ви приходите на Святу Месу, то озирнувшись, можете побачити багато друзів ваших бабусь і дідусів. Тим не менш, те, що літні жінки заповнюють собою церковні лавки, — стереотип. Ви можете не зустріти їх на Месі о 8 ранку. Якщо ви почуваєтеся пригнічено, самотньо, знайдіть у Google фотографії з Всесвітнього дня молоді. Підготуйтеся до того, що вас поглинуть фото молодих католиків, які подорожують, аби взяти участь у цій події. Якщо ви живете в районі, де більшість парафіян — літні люди, прислухайтеся до поради Папи Франциска: «Вони не тягар, а скоріше, як каже Біблія, журнал мудрості. Церква завжди супроводжувала старших із подякою і співчуттям, сприяла їх повному прийняттю в суспільстві». Нам ще багато чого треба навчитися з досвіду і життя старших людей. Оцінімо і вшануймо їх, беручи участь у Месі разом із нашими братами та сестрами у Христі.
12.Все одне й те саме
Ранньою весною треба бути обережним, коли виходиш на вулицю. Ще не гаряче, немає сонця, тому ми не користуємося захисним кремом. Однак якщо ми занадто довго перебуваємо на відкритому повітрі, а потім заходимо до кімнати, то помічаємо сонячний опік. Ми не відчуваємо, яке це випромінювання сильне, але воно впливає на нас. Сонце змінює нас, а вже потім ми помічаємо зміну в собі. Проблеми завжди є і будуть у нашому житті. Гріхи — це наша щоденна боротьба. Однак якщо ми присутні у Христі, то Він перемінює нас. Ми маємо вірити в те, що Бог постійно працює в наших серцях, навіть коли ми не можемо побачити ні Його обличчя, ні наслідків дії.
13.Сядь. Встань. Навколішки. Не розумію, чому я повинен це робити
Неприємне відчуття, коли розумієш, що ти єдиний, хто стоїть. Незручно бути на крок позаду від інших. Рухи, які відбуваються під час Меси, — це не просто випадкові дії. Кожен із них — продумана постава під час молитви. Ми молимося не тільки подумки, а й цілим нашим буттям. Ми робимо рухи, які є літургійними і фізичними символами, що виражають наші благання. Стоячи, ми виказуємо повагу і честь Божому слову. Це можна розглядати як прояв нашого смирення і послуху Йому.
У Різдво, стаючи навколішки під час Нікейського символу віри, ми увіковічуємо найважливішу подію в історії — те, що Бог став людиною. Ці дії виражають наші переконання.
Єдиний спосіб ознайомитися з порядком дій на Службі і звикнути до них — це брати у ній участь! Як кажуть, тренування робить майстром. Молитовник (переважно в них вміщено короткий виклад Святої Меси) буде корисним для вивчення частин богослужіння. Не дозволяйте цій дрібниці зупинити вас від пережиття величі та сили Бога.
14.Я не можу бути серйозним так довго
Сьогодні поширеним явищем стало те, що люди не можуть зосередитися на конкретному питанні тривалий час. Телебачення та інтернет — це рай для тих, хто любить новини і «клікання». Якщо щось не привертає нашої уваги, ми намагаємось це змінити. Проблема, однак, виникає тоді, коли все зосереджується навколо розваг. Коли ми витрачаємо гроші на нездорову їжу, яка нас не живить.
На Месі ми запрошені на зовсім інший вид дозвілля. Якщо Служба Божа нам нецікава, то ми самі повинні змінитися. Це, безумовно, важке завдання, але тільки так ми досягаємо повного виконання наших найглибших бажань!
15.Не примушуй мене, я піду, коли мені буде потрібно
Хто може про себе сказати, що коли він голодний і відчуває цю потребу, то визнає це зручним? Ніхто. Тіло ставить нам вимогу нагодувати його. Це питання повноцінного життя, а інколи навіть життя і смерті, чогось неминучого. Так само відбувається і з духовним голодом, який волає з глибини нашої душі. Неможливо не відчувати потребу Христа, не бажати годувати дух. Якщо ми не живимо його Богом, то намагатимемося наповнити земними речами, які нас ніколи повністю не задовольнять.
фінансово.
Щиро дякуємо!
