Погляд

Я згрішив, але не жалію. І що тепер?

14 Червня 2018, 14:22 2783

Якщо я маю гріх, але не відчуваю за нього жалю, то мені йти до сповіді чи дати собі з цим спокій?

Це часта дилема віруючих людей. На око справа здається банальною і простою: є гріх, немає жалю — то нема і розрішення, повернешся, як будеш жаліти.

Однак людина це не фабрика. Не все в ній відбувається механічно. Часто ми маємо відчуття, що самі себе не розуміємо або не можемо добре описати те, що переживаємо насправді.

 

Похмілля, або жаль досконалий

Говорячи про жаль за гріхи, ми найчастіше маємо на увазі відчуття глибокого психічного дискомфорту, поєднане з майже фізичним відчуттям болю через скоєний учинок.

Такий жаль пересічному смертному безсумнівно асоціюється з жалем досконалим. Учасники щедрих вечірок, на яких не до кінця контролюєш поведінку, наступного дня зазвичай переживають такий стан, називаючи його моральними докорами або й просто похміллям (не завжди тільки моральним).

Подібним чином ми почуваємося, коли скривдимо того, кого сильно любимо, або зробимо щось, що є тотальним запереченням нашої системи цінностей. Коли вляжуться сильні емоції, коли ми протверезіємо, — тоді дуже швидко відчуваємо, що гріх нас принизив і наглумився з нас, а ми на це пішли більш або менш усвідомлено. Однак не всі гріхи приносять такий моментальний результат.

 

Коли розум спить…

Є гріхи, які спрацьовують немов із відкладеним запуском. На початку приносять радість, задоволення, дають безліч неземних відчуттів — як у сфері фізичній, так і емоційній. Тому часто, хоч і знаємо, що така поведінка це гріх, ми не можемо викликати в собі вище описаний стан жалю.

В такому разі варто запитати самого себе, чи я визнаю, що те, що я зробив, є морально поганим, або — простіше кажучи — чи я усвідомлюю, що такого типу поведінки не повинно бути у моєму житті. Ну бо не завжди наша свідомість іде в парі з нашими емоціями.

Зокрема, саме тому на наших емоціях будують цілі рекламні кампанії, всілякі розпродажі, й на них розраховують усілякі дурисвіти, які обробляють старших жінок методом «на онучка». Як казав класик, «коли розум спить, пробуджуються демони». Так само і з гріхом. Ми часто знаємо, що щось погане, морально неприпустиме, але ж сягаємо по це, коли емоції беруть гору над здоровим глуздом.

 

Добрі емоції і погані гріхи

Після гріха щось у нас свербить, щось не дає нам спокою, але що стосується почуттів та емоцій, то нам складно подумати, що це було недобре, що не принесло нам задоволення, що ми жаліємо з усього серця.

Якось я зустрів юнака, який сумнівався, чи повинен піти до сповіді. Він побив колегу й не міг про це думати негативно. Після короткої розмови з’ясувалося, що його переслідувала вся хлопчача половина класу. Він почав тренуватися і вивчати боротьбу. Коли почувся міцним, вирішив спротивитися своїм нападникам. Зробив це так ефективно, що вчителі мусили втрутитися.

Цей підліток не міг жаліти про свій учинок, але знав, що побити іншу людину — це щось погане. На запитання, чи він хоче мститися далі, чи бажає тепер переслідувати тих, хто його мучив, відповів, що ні. Від свого тата він чув, що агресія це не найкраще розв’язання. «Я захистився, здобув повагу, маю спокій. Не хочу бити людей без причини», — сказав він.

Цей простий приклад показує, в чому полягає розлам поміж усвідомленням гріха і нашим «почуттям жалю». Вже саме те, що він прийшов до священика і виклав проблему, показало, що ця молода людина носить у собі докір сумління, хоча емоції тріумфували.

 

Боже, будь милостивий

В остаточному підсумку питання про жаль приведе нас до стосунків із Господом Богом. Якщо в нас є глибокий, близький досвід Бога як Отця, то там легше відчути жаль за гріх, який зачепить наше серце, розум і тіло, ніж коли ми цього зв’язку не маємо.

Я відчуваю жаль не зі страху чи з примусу, але з любові, бо я зробив щось недобре стосовно когось, кого люблю і хто любить мене.

Отже, коли ми не можемо відчути жаль за гріхи, то варто придивитися до наших стосунків із Богом Живим та попросити в молитві про Духа Правди і Духа Любові. Духа, який допоможе вам побачити те, чого ми неспроможні побачити, або знайти в собі жаль, який допоможе розрішенню та відпокутуванню.

Переклад CREDO за: о.Пшемислав Кавецкі SDB, Aleteia

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

5168 7427 0591 5506

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: