Роздуми над Першим читанням на суботу Х Звичайного тижня, рік ІІ
Тими днями пішов Ілля з гори й знайшов Єлисея, сина Сафата, який орав дванадцятьма парами волів; сам він був при дванадцятій. Ілля пройшов попри нього й кинув на нього свій плащ.
Єлисей же, покинувши волів, побіг слідом за Іллею й сказав: «Дозволь мені поцілувати батька мого й матір мою, тоді піду за тобою».
Той відповів йому: «Іди і повертайся назад, бо що належало до мене, те я зробив тобі».
Єлисей повернувся від нього, взяв пару волів і зарізав їх, а спаливши плуг, зварив воловину та й роздав людям, щоб їли. Тоді встав і пішов за Іллею й служив йому.
1 Цар 19,19-21
Ілля виконує Боже завдання: знаходить Єлисея, свого наступника, і кличе його за собою, без слів, жестом. Єлисей готовий іти за Іллею, просить лише попрощатися з родиною. Для цього він ріже пару волів і спалює плуг, яким орав. Тобто категорично рве зі своїм минулим: уже не буде до чого повертатися. Слідування за пророком значить для нього багато і він сприймає це серйозно. І радісно — бо такий бенкет показує його радісний прийом несподіваного покликання. Як іноді нові завдання можуть буквально «падати з неба»! Але боятися їх не треба.
Ілля знайшов наступника, передав свій плащ, частинку своєї харизми, своїх дарів. Його досвід і його місія не завершилися з ним і не зникли, продовжуються в особі наступника, Єлисея. Важливо вміти передавати наступним поколінням, іншим людям частинку свого досвіду, щоб плащ Божої сили не впав на землю.
фінансово.
Щиро дякуємо!
