Роздуми над Першим читанням на вівторок ХІІ Звичайного тижня, рік ІІ
Тими днями Санхериб, цар асирійський, послав до Єзекії послів сказати: «Скажіть так Єзекії, юдейському цареві: Не давай твоєму Богові, на якого ти покладаєшся, зводити тебе словами: “Місто Єрусалим, мовляв, не буде видане в руки асирійського царя”. Адже ти сам чув, що асирійські царі зробили з усіма землями, як вони їх спустошили! І тобі б одному врятуватись?»
Взяв Єзекія листа з рук послів і, прочитавши його, пішов у Господній храм і розгорнув його Єзекія перед обличчям Господнім. І молився Єзекія перед Господом і говорив: «Господи, Боже Ізраїля, який возсідаєш на херувимах! Ти один Бог над усіма царствами землі, Ти сотворив небо й землю. Прихили, Господи, вухо Твоє й вислухай; відкрий, Господи, очі Твої й споглянь. Слухай слова Санхериба, якими він прислав хулити Бога живого. Так, це правда, Господи, що асирійські царі спустошили народи й землі, і повкидали богів їхніх у вогонь, бо то ж і не боги, а діло рук людських, дерево й камінь, тим і могли їх понівечити. Але тепер, Господи, Боже наш, вирятуй нас із його руки, благаю, щоб усі царства на землі пізнали, що тільки Ти, Господи, є Богом».
Тоді Ісая, син Амоса, послав до Єзекії сказати: «Так говорить Господь, Бог Ізраїля: “Я вислухав твою молитву до Мене проти Санхериба, асирійського царя”. Ось те слово, що вирік Господь на нього: “Нехтує тобою, сміється з тебе дівиця, дочка Сіону; хитає головою позад тебе дочка Єрусалима”. Бо з Єрусалима вийде решта; те, що врятується, – з гори Сіону. Ревність Господа Воїнств це зробить! Тому ось що говорить Господь про асирійського царя: “Не ввійде він у це місто, стріли туди не пустить, не виступить зі щитом проти нього і не насипле проти нього валу. Дорогою, якою він прийшов, повернеться назад; у місто це не ввійде, – говорить Господь. Я захищу це місто, Я його урятую заради Мене самого й заради слуги Мого Давида”».
Тієї ж самої ночі вийшов ангел Господній і побив у асирійському таборі сто вісімдесят п’ять тисяч. Рушив Санхериб, асирійський цар, повернувся назад і залишився у Ніневії.
2 Цар 19,9б-11.14-21.31-35а.36
Війна Санхериба проти Юдеї розпочинається ще у 18 розділі Другої книги Царів, тому раджу прочитати обидва ці розділи. Ассирійці, здобувши північне царство, хочуть підкорити ще й південне. Але там царює Єзекія, один із найкращих — в очах автора — царів Юдеї. Ще в молоді роки він рішуче проводить релігійні реформи, аби ізраїльський народ не відходив від Божого закону. Навіть наказує знищити одну з відомих і шанованих реліквій, пов’язаних із Мойсеєм, бо вона стала причиною ідолопоклонства для Ізраїля. Відважний цар, який дбає про благо свого народу, а також і про його духовне життя. Приклад для можновладців.
Тому, отримуючи погрози від ассирійського царя, він може так сміливо стати перед Господом і вимагати Його дотриматися союзу. Умова зобов’язує обидві сторони. Єзекія і народ старалися дотримуватись пакту з Богом. Тож тепер черга Бога. Єзекія відважно молиться, бо те, що від нього залежало, він вже зробив.
А Бог може все. Як в багатьох інших випадках (Давид і Голіаф, Юдита й Олоферн, Мойсей і фараон), перемога залежить не від чисельності війська, від сил чи здібностей. Ця війна — вже не лише людська справа, якщо в неї входить Бог. Господь же має прекрасну фантазію і може розв’язати ситуації цілком несподівано. Що й стається цього разу: Єрусалим не здобуто.
А може, нам варто виконати спочатку свою частину зобов’язань перед Богом, перш ніж вимагати перемоги?
фінансово.
Щиро дякуємо!
