Роздуми над Першим читанням суботи ХІІ тижня звичайного періоду, рік ІІ
Ця книга наповнена болем і жахами. Описи знищення, страждань, безвиході. Катастрофа була болісною. І майбутнє викликало запитання: що чекає наш народ? що буде з цим містом? чи взагалі є майбутнє?
Натхнений автор не боїться вказати на причину трагедії: “Пророки твої бачили для тебе видіння пусті й оманливі; не розкривали твого беззаконня, щоб відвернути від тебе неволю; вони для тебе віщували пророцтва пусті та облудні”. Беззаконня Ізраїля коренем зла, а зло треба викривати, не ховати, не замовчувати. Говорити приємні вухам речі легше для всіх, але нікого не спасає. Справжні пророки частіше зустрічалися з несприйняттям із-за їхніх непопулярних послань. Бо вказували на необхідність змінюватися, викорінювати зло, слухати Бога.
Чи обов’язково нам затягувати до такого жахливого кінця? Чи причина страждань лише в інших?
Читайте також роздуми до сьогоднішнього Євангелія: Достатньо одного слова і вірності йому
фінансово.
Щиро дякуємо!
