Місіонер — не менеджер чи функціонер, а паломник

Стиль місіонера, що виражається поняттями «центр місії» та «обличчя місії», був темою повчання Папи Франциска, виголошеного з нагоди недільної зустрічі з вірними.

Центром та орієнтиром місії є особа Ісуса Христа, а її обличчям — простота засобів. Про це навчав Папа Франциск, коментуючи розповідь з Євангелія від Марка, як Ісус посилав на місію дванадцятьох апостолів. Роздуми виголошено перед традиційною недільною молитвою «Ангел Господній» в неділю, 15 липня 2018 р., повідомляє українська редакція Vatican News.

Своєрідне стажування

Покликавши на ім’я кожного по черзі, аби вони «перебували з Ним», слухаючи Його слова та спостерігаючи за Його вчинками, Ісус знову скликав апостоллів для того, щоби «послати по двоє» до тих сіл, куди сам прямував. «Це було своєрідне “стажування” з того, що вони будуть покликані робити після Господнього Воскресіння силою Святого Духа», — сказав Святіший Отець, додаючи:

«Євангельський уривок зупиняється на стилі місіонера, на стилі, який можемо підсумувати двома точками: місія має центр та місія має обличчя».

Християнин не проповідує від себе

«Учень-місіонер, насамперед, має свій орієнтир, яким є особа Ісуса, — вів далі Наступник святого Петра. — Розповідь вказує на це, використовуючи дієслова, підметом яких є Ісус: “покликав до себе”, “почав розсилати їх”, “дав їм владу”, “наказав”, “сказав їм” — таким чином, похід і діяльність Дванадцятьох виглядає як випромінювання з одного центру, відтворення присутності та діла Ісуса в їхній місіонерській діяльності. Це показує, що апостоли не мають нічого власного для звіщення, ані власних здібностей для виявлення, але промовляють та діють як “послані”, як носії послання Ісуса».

Цей євангельський уривок стосується також і нас: «не лише священиків, але всіх охрещених», які покликані в різних життєвих середовищах «свідчити Христове Євангеліє». Також і в нашому випадку ця місія буде «автентичною», якщо її відправною точкою буде «незмінний центр» — Ісус. Це «не ініціатива окремих вірних чи груп, ані великих асоціацій», а «місія Церкви». Жоден християнин не звіщає Євангеліє від себе, але як «посланий Церквою, отримавши мандат від самого ж Христа». Саме «хрещення робить нас місіонерами», і той, хто не відчуває необхідності звіщати Христа, «не є добрим християнином».

Простота засобів

Другою ознакою місіонерського стилю є те, що Святіший Отець назвав «обличчям» місії та що полягає в «убогості засобів». Адже оснащення місіонера відповідає критерієві скромності й поміркованості. Ісус наказує апостолам, «щоб нічого не брали в дорогу — тільки одну палицю: ні хліба, ні торби, ні мідяків у пояс».

«Вчитель хоче, — сказав Папа, — щоб вони були вільні та необтяжені, без опертя та привілеїв, покладаючись лише на любов Того, який їх посилає, сильні лише Його словом, яке вони йдуть звіщати. Палиця й сандалі — це оснащення паломників, бо такими є вістуни Божого Царства: не всемогутніми менеджерами, не незамінними функціонерами, не знаменитостями, що здійснюють турне».

Досвід поразки — це також простота засобів

Як зауважив Святіший Отець, частиною цього «обличчя» є також те, яким чином сприймається послання. Адже може трапитися, що учні не будуть прийняті й вислухані. І «досвід поразки» також є цією «вбогістю». «Життя Ісуса, який сам був відкинений та розіп’ятий, визначає також долю Його посланця. І лише якщо ми перебуваємо в єдності з Ним, померлим і воскреслим, — зможемо віднайти мужність для євангелізації», — сказав Папа, побажавши:

«Нехай же Пречиста Діва Марія, перша учениця та місіонерка Божого Слова, допоможе нам нести у світ послання Євангелія зі смиренною та промінною радістю, не зважаючи на жодні відкинення, нерозуміння та випробування».