Інститут Богословських Наук запрошує на навчання

Інститут Богословських Наук Непорочної Діви Марії в Городку запрошує на навчання студентів на 2018/2019 навчальний рік за спеціалізаціями:

Педагогічно-катехитична
Подружньо-сімейна
Музично-літургійна
Суспільні комунікації.

Інститут – це богословський навчальний заклад Кам’янець-Подільської дієцезії Римо-Католицької Церкви. Співпрацює з Люблінським католицьким університетом св. Йоана Павла ІІ (Польща). Навчання в Інституті триває 5 років і завершується випускним іспитом, а також написанням і захистом дипломної роботи. Випускник здобуває науковий ступінь магістра богослов’я та отримує диплом Люблінського католицького університету. Навчання відбувається у формі так званих сесійних з’їздів, які тривають один тиждень на місяць. У навчальному році таких з’їздів 8. Під час з’їзду студенти харчуються і проживають у будинку Інституту. Навчання в Інституті безкоштовне. Студенти лише оплачують комунальні послуги та харчування.

Документи, необхідні для вступу:

1) Ксерокопії першої, другої та сторінки приписки паспорта громадянина України;
2) Атестат про повну загальну середню освіту з додатком;
3) Медична довідка про стан здоров’я (форма У-86);
4) Характеристика від настоятеля парафії кандидата;
5) Метрика (або ксерокопія) свідоцтва про Хрещення;
6) Автобіографія (написана власноручно);
7) Заява, в якій потрібно вказати мотив навчання в цьому навчальному закладі;
8) 4 фотокартки 3,5х4,5 (як на паспорт);
9) Анкета, яка заповнюється в Інституті.

Усі кандидати обов’язково складають вступний іспит:

1.Усний іспит (знання основного катехизму);
2.Співбесіда (на підставі книжки о. Тадеуша Дайчера «Роздуми про віру»
3.Співбесіда з ректором Інституту.

Вступний іспит відбудеться 10 вересня 2018 року о 10.00 в приміщенні Інституту.

Наша адреса:

Інститут Богословських Наук Непорочної Діви Марії
вул. Грушевського, 57
м. Городок
Хмельницька обл.
32 000

Більше інформації:

http://ibn-gorodok.org.ua
Телефони для довідок:
(03851)3 27 10
+38 067 39 09 537

ЗАПРОШУЄМО НА НАВЧАННЯ!

Свідчення студентів про навчання в Інституті Богословських Наук

Валерія Мізерна, студентка V курсу

У травні я закінчила 4 курс Інституту Богословських Наук за педагогічно-катехитичною спеціалізацією. За чотири роки навчання жодного разу не шкодувала і не мала на думці покинути Інститут. Прийшла на навчання одразу після закінчення школи.

Але моя історія почалася ще задовго до того часу, коли вже потрібно було задумуватись, ким я хочу стати і де навчатися. Від самого дитинства ми з братом ходили до храму на Службу Божу, пізніше почали відвідувати уроки катехизи. І вже в той час я почала захоплюватись катехитикою. Спочатку мені просто подобались сестри-катехитки, їхні знання. Однак я вважала, що треба бути монахинею, аби стільки знати і навчати інших. Пізніше в мене почало з’являтися прагнення вивчати катехитику, але я не мала жодного уявлення де можна її вивчати. 2013-2014 навчальний рік був моїм останнім роком навчання в школі, й саме тоді до нас на парафію приїхав брат францисканець, який розпочав 1 курс навчання на катехитиці; саме від нього я дізналась про Інститут Богословських Наук у Городку. Я зрозуміла, куди буду вступати, і навіть не думала про інші державні університети, вони мене просто не цікавили настільки, як можливість навчатися катехитики в Інституті.

Як я вже писала, жодного разу в мене не виникало сумніву щодо правильності вибору. Інститут — це сім’я, це окрема парафія, до якої хочеться належати, яку хочеться розвивати і підтримувати в існуванні. Коли ти приїжджаєш до Інституту, ти ніби потрапляєш в іншу реальність, набагато кращу, яку не хочеться покидати. Багато хто сумнівається, бо чим далі буде займатися, або ж чуєш питання «А що далі? Навіщо воно тобі? Що це дає?» Інститут дає набагато більше, ніж диплом та місце праці. Ми маємо змогу займатися справою, яка нам подобається, розвиватися; ми отримуємо великий багаж знань, які потрібні нам для практики. Ми вчимося практичних речей, і найголовніше — ми є спільнотою, в якій кожен формує іншого. Інститут має багато добрих викладачів, але кожен студент має можливість навчитися чогось від такого ж студента, як сам.

Моя мрія здійснюється в Інституті по сьогоднішній день. Якщо ти хоч раз задумувався про навчання в Інституті, то послухай голосу Божого. Це Він тебе кличе.

Катерина Шептицька, студентка V курсу

Я почала навчатися в ІБН у 2014 році, заздалегідь вибравши педагогічно-катехитичну спеціалізацію. Про Інститут знала ще за три роки до вступу. Однак шлях до вступу був не такий простий. Були вагання, сумніви, пошук свого місця в Церкві, як у більшості молоді. Навчалася на катехитичних курсах в Одесі, й тільки потім за порадою священика Станіслава Козьола потрапила до Інституту — і не пошкодувала про цей вибір. Інститут став для мене певним викликом для духовності, багато довелося змінити в собі на краще.

Дивлячись із висоти 4 років навчання, бачу відмінність між тією, якою я прийшла до Інституту, і тією, яка я тепер. Інститут — це не тільки інтелектуальна формація, навчання, але й добре духовне загартовування, будування студентської спільноти. Вважаю, що Інститут — це покликання і справа Господа Бога. Варто спробувати відповісти на цей поклик. Бажаю всім, хто хоче долучитися до студентського життя, хто хоче знайти друзів, віднайти своє покликання, покращити взаємини з Богом, хоче навчитися (чи поглибити) знання про Бога та Церкву — не боятися зробити цей крок. Не боятися «відкрити двері для Христа» в своєму серці. Не боятися вчитися та пізнавати нове незалежно від віку.

Бр. Юрій Камінський OFM, випускник

«25 червня 2018 року я та ще троє студентів закінчили навчання в Інституті Богословських Наук у Городку. На навчання мене запросив мій наставник, хоч спочатку я зовсім не знав про специфіку життя та навчання в  інституті. Враховуючи внутрішні потреби праці при парафії, я обрав педагогічно-катехитичний факультет. Процес навчання та сімейна атмосфера надали перебуванню в інституті особливого формаційного характеру. Включені у розпорядок дня спільна молитва, Служба Божа та можливість духовної розмови чи сповіді дуже добре сприяли духовному розвиткові студентів. Слід також відзначити і добре організовані сесійні зїзди, які дають змогу поєднувати навчання в інституті з працею чи паралельним навчанням в іншому виші. Для тих людей, які б хотіли більше дізнатися про Інститут, маю одну дуже дієву пораду: приїдьте і подивіться, а напевно не пожалієте. Тому заохочую до навчання в ІБН усіх, хто прагне пізнати Божі істини, щоби потім ділитися цим духовним надбанням у своїх родинах, парафіях та місцях праці.

Наталія Овдійчук-Козюлін, випускниця

«Що не було в моїх планах, те було в планах Божих. Я дедалі глибше і твердо переконуюсь у тому, що навіть найменша дрібничка має свій зміст, коли Бог проллє на неї своє Світло; що все моє життя до найменших деталей приготоване мені в задумі Божого Провидіння і має абсолютно чітку мету у Всевидячих очах Бога», — так писала св. Едита Штайн, роздумуючи про Божу волю стосовно свого покликання. Саме цими словами можна визначити те прекрасне і неочікуване, що стається у твоєму житті, коли там є Бог.

Мене звати Наталія, походжу з мальовничого історичного містечка Жванець, що на Хмельниччині. За першою освітою — магістр менеджменту та економіки, за другою — магістр богослов’я. Навчаючись на останньому курсі Інституту Богословських Наук, розпочала працювати в Курії Кам’янець-Подільської дієцезії як координатор проектів. Завдяки педагогічно-катехитичній спеціалізації, яку обрала, проводжу катехизи для діток, молоді та дорослих у своїй парафії. Впродовж навчання знайомі та родичі часто запитували: «Навіщо це взагалі тобі потрібне? «Моя відповідь була короткою: «Це прагнення мого серця. Люблю Бога і хочу глибше Його пізнавати». Хоча зазвичай на їхніх обличчях можна було побачити в кращому разі здивування. Проте я жодного разу не шкодувала про свій вибір. Коли ж мене запитують про те, що спонукало навчатися саме тут, —  то на це було багато причин, але наведу найбільш вагомі:

• прагнення глибше пізнати Бога;
• як мама, а тепер ще й катехитка, хочу виховувати дітей так, що давати їм Бога і готувати їх до самостійного дорослого життя як християн, так і свідомих громадян країни на славу Бога;
• відсутність катехита в парафії.

Навчаючись в Інституті, я продовжила не лише інтелектуальний, а й духовний розвиток. Завдяки навчанню тут маю роботу, яку дуже люблю, а для мене надзвичайно важливо робити те, що любиш. Ще одна важлива річ про яку варто написати: це багато близьких по духу знайомих, дехто з них став для мене справжніми друзями, за яких дякую Богу.

Інститут — це особливе місце, де панує насправді сімейна атмосфера. Хто побував там хоч би раз — зрозуміє. Тому це місце, де відпочиваєш серцем. Місце, куди хочеться повертатися. Не можливо описати кількома реченнями той неймовірно-чудовий спектр відчуттів, емоцій, пережиттів, які тут вирують. Це потрібно пережити самому!

Неважливо, стільки тобі років, неважливо, чи вже маєш якусь освітньо-професійну підготовку, і навіть неважливо, на які оцінки навчався у школі. Важливо лиш те, чи прагнеш пізнати Бога глибше, — і тоді це місце саме для тебе! Не змарнуй свого життя!