Цінність сім’ї, необхідність будування глобальної сім’ї народів, трагедія зловживань і християнське коріння були темами першої промови Святішого Отця в Ірландії.
«Церква — це родина сімей і вона відчуває необхідність підтримувати сім’ї у їхніх зусиллях вірно та радісно відповідати на покликання, дане їм Богом у суспільстві», — сказав Папа Франциск, пояснюючи головну причину свого приїзду до Ірландії у промові до представників влади, дипломатичного корпусу й громадянського суспільства під час зустрічі, яка відбулася в Дублінському замку 25 серпня 2018 року, пише Vatican News.
Церемонія привітання
Об 11.30 літак зі Святішим Отцем приземлився в аеропорту Дубліна, де його квітами привітали діти. Сім’я, яка бере участь у Всесвітній зустрічі сімей, вручила Папі орнат. Папу Франциска привітали перші особи держави і Церкви Ірландії. До замку він прибув після церемонії привітання, яка відбулася в президентському палаці й була поєднана з візитом ввічливості до Глави Держави. У рамках привітання відбулося представлення делегацій, приватна розмова та обмін подарунками. В гостьовій книзі президента Папа Франциск написав англійською: «З вдячністю за тепле прийняття, запевняю Вас і мешканців Ірландії в моїх молитвах, просячи, аби Всемогутній Бог провадив і оберігав вас». У парку біля резиденції Папа посадив дуб. Неподалік височіє дерево, яке 39 років тому посадив святий Йоан Павло ІІ. Святішого Отця також привітали дві сім’ї — сім’я мігрантів і сім’я, яка приймає мігрантів.
У Дублінському замку
На порозі Дублінського замку Святішого Отця зустрів Тишех, тобто Прем’єр-міністр Ірландії Лео Варадкар, який провів його до залу святого Патрика. Там очікували 250 представників влади, дипломатичного корпусу та громадянського суспільства. Саме Лео Варадкар виголосив вітальне слово.
У своїй першій офіційній промові на ірландській землі Святіший Отець зауважив, що хотілось би бачити у Всесвітній зустрічі сімей «пророче свідчення багатої спадщини моральних і духовних цінностей», захист яких є «завданням кожного покоління». І не обов’язково «бути пророком», аби помітити труднощі, з якими стикаються сім’ї в сучасному швидкозмінному суспільстві та «непокоїтися наслідками, до яких неминуче призведе занепад подружжя та сімейного життя». «Сім’я — додав він, — це цемент суспільства, її благо не можна вважати само собою зрозумілим, його слід підтримувати та захищати всіма належними засобами».
Відновити відчуття приналежності до великої сім’ї народів
Адже, як підкреслив Святіший Отець, саме в сім’ї кожен зробив перші кроки в житті, вчився життя в гармонії та контролювати егоїстичні пориви, примирювати відмінності й розпізнавати цінності, «які надають життю справжнього сенсу і повноти». І якщо говоримо про увесь світ як про «одну родину», то це тому, що «визнаємо зв’язки спільної людської природи і відчуваємо поклик до єдності та солідарності».
«Однак надто часто ми почуваємося безпомічними перед постійним лихом расової та етнічної ненависті, невирішених конфліктів і проявів насильства, зневаги до людської гідності та фундаментальних прав людини, перед прірвою між багатими та бідними, що збільшується. Як же ж ми потребуємо відновити в усіх сферах політичного та суспільного життя почуття приналежності до справжньої сім’ї народів! І ніколи не втрачати надії та мужності, щоб витривало виконувати моральний імператив бути миротворцям, носіями примирення та захисниками одні одних», — наголосив Папа.
Справжній і остаточний мир — у Бозі
Франциск зазначив, що тут, в Ірландії, беручи до уваги історичний контекст тривалого конфлікту, цей виклик «має особливий резонанс». І слід подякувати Богові за двадцятиріччя миру, розпочатого історичною «Угодою Страсної П’ятниці», висловлюючи тверде сподівання на те, що «мирний процес подолає всі перешкоди, які ще залишилися, та сприятиме народженню майбутньої згоди, примирення та взаємної довіри».
«Євангеліє нагадує нам про те, що справжній мир — це, зрештою, Божий дар, який випливає з оздоровлених і примирених сердець і охоплює весь світ. Але з нашого боку він вимагає постійного навернення, яке є джерелом духовних ресурсів, необхідних для будування насправді солідарного, справедливого суспільства на служінні спільному добру. Без цієї духовної основи ідеал глобальної сім’ї народів ризикує перетворитися в ніщо інше, як пустопорожню фразу».
Культура життя проти «культури відкинення»
У світлі нещодавніх подій Глава Католицької Церкви запитує: чи ж не трапилося так, що зростання матеріалістичної «культури відкинення, немов непотребу» зробило нас байдужими до бідних і найнезахищеніших, включаючи ненароджених дітей?
А викликом, який «чи не найбільше хвилює наші сумління», він назвав «масову кризу міграції», якій не видно кінця і вирішення якої «вимагає мудрості, широти поглядів та гуманітарної допомоги, що виходить далеко за межі короткотривалих політичних рішень».
На захист дітей
Висловивши своє розуміння становища «наших найуразливіших братів і сестер», Святіший Отець зауважив: у цьому контексті він не може не згадати про «серйозний скандал, викликаний в Ірландії зловживаннями щодо неповнолітніх з боку членів Церкви, яким належало їх захищати та виховувати». «Невдача церковної влади, єпископів, чернечих настоятелів, священиків та інших у тому, щоби проявити адекватний підхід до цих ганебних злочинів, справедливо викликала обурення та залишається причиною страждань і сорому для католицької спільноти», — сказав Папа. Він нагадав, що його попередник Бенедикт XVI не щадив слів, визнаючи серйозність ситуації, а вміщені в «Пастирському листі до католиків Ірландії» заклики вжити «євангельських, справедливих та ефективних заходів» залишаються стимулом до церковної влади в тому, щоб «надолужити за помилки минулого та впроваджувати суворі норми для забезпечення того, щоб вони наново не повторилися».
«Кожна дитина — це насправді цінний Божий дар, який слід оберігати, допомогти розвинути її дарування та привести до духовного дозрівання і загальнолюдського сповнення», — наголосив Святіший Отець. Він зазначив: Церква в Ірландії виконувала та надалі здійснює важливу роль у сприянні добру дітей, що неможливо не оцінити, а випадки зловживань повинні підкреслити «важливість захисту дітей та уразливих дорослих з боку всього суспільства». Це також вказує на невідкладну необхідність надати молоді «мудрий супровід і здорові цінності на шляху зростання».
Духовні корені
У завершальній частині своєї промови Святіший Отець зауважив, що майже 90 років тому Святий Престол був серед перших міжнародних інституцій, які визнали незалежність Ірландської держави. Це започаткувало період «гармонії та динамічної співпраці». Нитки цієї історії тягнуться до подій півторатисячорічної давності, коли християнська благовість знайшла ґрунт в Ірландії, ставши «невід’ємною частиною життя та культури». Звідси вирушило чимало місіонерів, несучи віру на нові землі.
«Сьогодні, як і в минулому, чоловіки та жінки, що живуть у цій країні, стараються збагатити життя народу мудрістю, яка народжується з віри. Також і в найпохмуріші періоди Ірландії вони знаходили у вірі оту мужність і залучення, необхідні для побудови майбутнього свободи та гідності, справедливості та солідарності», — підсумував Папа. Він молиться за те, щоб Ірландія не забувала про християнське послання, яке підтримувало її в минулому та спроможне робити це також і в майбутньому.
З Дублінського замку Папа від’їхав до Апостольської нунціатури, яка стане його резиденцією під час короткого перебування в Ірландії.
фінансово.
Щиро дякуємо!
