Роздуми над Першим читанням на понеділок ХХІ Звичайного тижня, рік ІІ
Павло, Силуан і Тимотей – Солунській Церкві в Бозі, нашому Отці, й Господі Ісусі Христі: благодать вам і мир від Бога, нашого Отця, і Господа Ісуса Христа. Ми повинні постійно дякувати Богові за вас, брати, як і належить, бо ваша віра дуже зростає, і в кожного з усіх вас посилюється любов один до одного. Тож ми самі хвалимося вами в Божих Церквах за вашу витривалість і віру в усіх ваших переслідуваннях і утисках, які ви зазнаєте. Це доказ праведного Божого суду, щоб ви стали гідні Божого Царства, задля якого й страждаєте.
Ми молимося завжди за вас, щоб наш Бог зробив вас гідними покликання і наповнив міццю кожне бажання добра та кожне діло віри, щоб у вас прославилося Ім’я Господа нашого Ісуса, а ви – в Ньому, за благодаттю нашого Бога і Господа Ісуса Христа.
2Сол 1,1-5.11б-12
Розпочинаємо слухання Другого послання святого Павла до Солунян, одне з найперших послань цього апостола та взагалі книг Нового Завіту.
Апостол постійно розпочинає свої листи подякою. Вдячність — важлива риса християнина. Вміти зауважити добро і пов’язати це добро з Богом, джерелом усякого блага. Християни Солунської Церкви зносять переслідування, є нагода пожаліти, понарікати, поплакати. Але апостол навіть в такому нерадісному контексті має за що дякувати Богу. Бо християни навіть у такий час вміють дуже зростати у вірі (буквально важко перекласти цей вираз, щось на кшталт «гіперзростання») та посилювати свою взаємну любов.
Господь посилає новий день. В ньому може статися щось із категорії «переслідувань та утисків». Не без цього, цей світ такий. Але можемо рости в духовному вимірі. Вміти дякувати за те добро, яке є. І навіть серед страждань зростати у любові до інших.
Дякую, Боже, за те, що маю!
фінансово.
Щиро дякуємо!
