Україна

Львів: молодь треба слухати і брати до уваги її думку

Czytać po polsku

10 Вересня 2018, 18:44 1327 Віта Якубовська

XVII Дні молоді Львівської архідієцезії тривали у Брюховичах, що неподалік Львова, 7-9 вересня 2018 року.

Як повідомлялося раніше, гаслом зустрічі послужили слова архангела Гавриїла, якими він звернувся до Марії під час Благовіщення:  «Не бійсь, Маріє! Ти бо знайшла ласку в Бога» (Лк 1,30).

 

 

Три дні молоді люди спілкувалися, молилися, співали і танцювали разом. Раділи зустрічам, знайомилися з новими людьми, збагачували своє духовне життя і будували спільноту. До них промовляли музиканти, священики та єпископи — співом, проповідями й конференціями, діалогом, музикою, словом і своєю присутністю надихали молодь на зміни, на рух вперед і вгору, до нашої Небесної Батьківщини.

Своїми враженнями з CREDO поділилися організатори, єпископи та учасники Дієцезіяльних днів молоді.

 

 

Архієпископ Мечислав Мокшицький розповів, чому вважає, що Дні молоді — це важливо і потрібно, для чого вони служать і яку мають мету:

— Що, на Вашу думку, дають такі зустрічі, яке мають значення для молоді?

— Цьогоріч ми відзначаємо сорокову річницю понтифікату св. Йоана Павла ІІ, який, ще як краківський єпископ, започаткував такі Дні молоді, а потім переніс їх до Рима, коли став єпископом Вічного Міста. Свого часу це стало початком Всесвітніх днів молоді. І ми хочемо продовжувати цю традицію. У Львівській архідієцезії  Дні молоді започаткував мій попередник, кардинал Мар’ян Яворський.

Я вважаю, що дуже важливо створювати для молоді нагоду зустрітися, відчути силу спільноти, ентузіазм, який кожний привозить із собою. Тут вони мають час на спільну молитву, на зустріч із Богом, але також можуть висловити свою радість спільного перебування танцями та співом. Все це рветься назовні із глибини їхніх сердець, бо вони мають чим ділитися. Наша архідієцезія досить велика територіально: чотири області — і в кожній свої традиції та звичаї; і такі зустрічі — це нагода взаємно збагатитися, поділитися, розширити свої горизонти.

— Наближається Синод єпископів, присвячений молоді. Що Ви скажете про молодь своєї архідієцезії на цьому Синоді?

— Я говоритиму про молодь, яка потребує провідника, потребує того, хто би вказав  шлях, на якому вона зможе будувати свою віру, формувати свій характер, свою особистість. Про молодь, яка потім буде служити іншим, користуючись тим знаннями, які здобуде, своєю вірою, яку укріпить, і своїм серцем, яке палає.

 

Єпископ-помічник Львівської архідієцезії Едвард Кава розповів про свої враження від спілкування з молоддю, про враження від першої спроби інтерактивної конференції, де молодь мала змогу ставити єпископу запитання:

— Які Ваші особисті враження від зустрічі з молоддю?

— Я мав змогу зустрітися з молоддю, почути, поспілкуватися; на жаль, не так багато, як би мені хотілося, бо час був обмежений; але ця зустріч дуже потрібна, адже вносить багато нового у життя цих молодих людей. Це особливо було видно під час адорації – як вони її переживали. Багато приступило до Таїнства сповіді. Те, що мене вразило найбільше, – які вони відкриті. Попри те, що між нашим середнім поколінням та їхнім молодим є відмінність, та все ж вони відкриті й готові нас приймати, слухати. Нам також зі свого боку треба навчитися слухати їх, бо маю таке — можливо, і суб’єктивне — враження, що ми поки не готові слухати молодь, їхні пропозиції та очікування щодо життя Церкви та її розвитку. А молодь треба слухати і брати до уваги її думку. Я часто повторюю, що вони наше майбутнє: це ті люди, які після нас входять у Церкву, і завдяки ним вона продовжить бути живою спільнотою.

Плоди таких зустрічей будуть видимими після їхнього повернення додому. На конференції, коли я запитав про приналежність до якоїсь спільноти, руки піднесло не так багато осіб. Це виклик і завдання для душпастирів: не боятися створювати молодіжні групки різного формату, що залежатиме від того, який настоятель, яка специфіка суспільства, де вони живуть. Але безперечно одне: молодим це відчуття спільноти дуже потрібно. Ходячи поміж них, я помітив, як багато молодих людей почуваються самотніми, і цілком імовірно такими насправді є. Можливо, причина в надмірній активності в інтернеті й соцмережах? Їм бракує живого спілкування, і такі виїзди — це нагода для нових контактів. Церква повинна дати конкурентоспроможну альтернативу, щоб молодь хотіла вибрати Церкву, а не віртуальний світ.

Це мої думки і враження, що їх я, як пастир Церкви, збираю, щоби шукати відповіді на запитання, які ж це альтернативи і як їх практично втілити. Є над чим працювати.

— Конференція показала, що молодь прагне діалогу, хоча бракує ще відваги ставити запитання відкрито і безпосередньо самому єпископу.

— Раніше не було такої практики. Ми, єпископи, раніше не давали такої нагоди молоді – ставити нам запитання і отримувати прямі відповіді. Це треба змінити. Молодь має відчути, що єпископи є для них, ми їхні пастирі, їхні отці, які хочуть бути близько до своєї пастви, своїх дітей, і разом із ними ходити тими самими дорогами. Це, звісно, не питання однієї зустрічі; це процес, і його треба буде розвивати. Навіть під час візитації парафій зустрічатися з молоддю, щоб вона могла спілкуватися зі своїм єпископом. Просто потрібна добра воля з нашої сторони.

 

 

Отець Олександр Бішко, головний організатор Дієцезіяльних днів молоді, розповів, як довго тривали приготування і скільки людей було задіяно у цей процес:

— Скільки часу знадобилося, щоб підготувати захід такого масштабу?

— Особисто я почав про все це думати, перейматися і хвилюватися у червні. А вже від липня розпочалися активні дії – дзвінки, домовляння, вмовляння, узгоджування і безпосередня підготовка до того, що цими днями тут активно відбувалося.

— Прибуло 350 учасників. Як Ви оцінюєте: це багато, мало чи достатньо?

— Для такої дієцезії, як наша, – 350 це дуже мало. Адже парафій багато, і хоча вони невеликі, але по 3-5 осіб із кожної — і вже буде доволі велика кількість. Та, щиро кажучи, ми навряд чи змогли би прийняти більше тут, на території семінарії. Але й це би вирішилося, якби було треба. Ми готові працювати і шукати можливості – головне, щоб було для кого.

— Хто вам допомагає, у вас є якийсь штаб, постійна команда?

— Мене тішить, що впродовж усіх років, коли я займаюся підготовкою Днів молоді, я маю на кого покластися; що є священики, які телефонують і пропонують допомогу, питаються, чого потребую; що є віряни, які активно включаються і допомагають, хто чим може. Навіть важко сказати, скільки людей задіяно у підготовці, але точно багато, і вони скромно роблять свою справу і відходять у тінь. Я їм безмежно вдячний.

 

 

А ось що розповідають про пережите учасники Дня молоді:

Педро, семінарист ІІ курсу семінарії «Redemptoris Mater» у Києві:

— Я перебуваю у Львові на практиці й мене запросили взяти участь у Днях молоді. Я вражений, що тут так багато молоді, яка не соромиться своєї віри, що разом моляться, радіють тому, що знають Христа, і я приємно здивований, що тут так добре. Я не знаю, як буде далі, але якби мав нагоду, то хотів би побувати ще раз на такому заході, і не лише тут, але і в інших дієцезіях. Відколи я в Україні, а це вже шість років, я вперше бачу щось таке і радію, що міг стати частиною цього.

Кася, Стрілецьке:

— Я цього року вперше беру участь, але мені дуже сподобалося і я думаю, що приїду знову наступного року. Особливо мені сподобалася дискотека. То правда! Мені сподобалося, що священики розуміють, що молодь хоче також і розваг, що вони можуть поєднувати і молитву, і танці, і спілкування. І то було супер! Навіть не думала, що буде так класно.

Микола, Микулинці:

— Організатори дуже постаралися. Я вперше на такому заході, але мені подобається. Мені 24 роки і я трохи вже почуваюся «в літах», але все одно задоволений тим, що приїхав. Інформації багато, багато поживи для душі, конференції цікаві і я багато для себе взяв. Дякую Богові. Особливо за конференцію єпископа Едварда.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

5168 7427 0591 5506

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: