Блаженніший Святослав презентує у Львові свою книжку-інтерв’ю «Діялог лікує рани»

Під час 25 Книжкового форуму у Львові Глава УГКЦ Блаженніший Святослав Шевчук презентуватиме книжку «Діялог лікує рани».

Презентація книжки відбудеться 19 вересня о 14.00 год в актовому залі ЛНУ ім. Івана Франка.

Це ґрунтовне інтерв’ю, яке у Блаженнішого Святослава взяв редактор польської Католицької інформаційної агенції Кшиштоф Томасик. Українською мовою книжку переклало і видало видавництво «Свічадо».

У цьому інтерв’ю Святослав Шевчук розповідає про свою дорогу життя і служіння, роздумує про минуле й сучасне УГКЦ, розкриває власне бачення Бога, Церкви та світу. У розмові не обійдено гострі кути і болючі теми, зокрема польсько-українські стосунки, відносини Української Греко-Католицької Церкви з Російською Православною Церквою… У книжці знайдемо і свідчення Блаженнішого Святослава про святого Івана Павла ІІ та бл. пам’яті Любомира Гузара, а також спогади про знайомство і дружбу із теперішнім Папою Франциском.

Покликання християнина і покликання Церкви у сучасному світі, кривда і прощення, патріотизм і ненависть – на цих та інших  актуальних темах будується відверта розмова Глави УГКЦ та польського журналіста.

«Негативна історична пам’ять вихоплює з минулого тільки погані моменти, злочини, до того ж не свої, а інших. Натомість позитивна історична пам’ять звертає вагу на добрі події та каже нам пам’ятати про свої гріхи. Видобуває на денне світло те, що єднає, а не те, що ділить; те, що допомагає зводити мости, а не мури», – каже Блаженніший Святослав.

Власне, «Діялог лікує рани» – книжка, яка допомагає зводити мости, а не мури, і відкривати ширші горизонти.

Уривки з книжки«Діялог лікує рани. Блаженніший Святослав Шевчук у розмові з Кшиштофом Томасиком»:

Якщо людина вирішує усунути Бога зі свого життя, Він з повагою ставиться до її вибору й свободи, але залишає її саму. Це духовна, моральна трагедія людини, а також, у певному сенсі, трагедія сьогоднішньої Церкви, яка часто забуває про своє джерело та духовну, містичну ідентичність, про те, ким ми є як християни, як спільнота й, врешті, як Ісусова Церква.

Наша місія полягає в тому, щоб свідчити про Бога в сучасному світі, проголошувати, що Він існує, відкриваючись на дію Святого Духа. Треба не засуджувати сучасну культуру, а наповнювати її євангельським змістом.

Церква мусить виконувати свою місію — бути світлом для світу. Якщо Церква світитиме світлом цього світу й втратить світло Христа, то буде на цьому світі маргіналізована, бо промовлятиме тією самою мовою, що й світові лобісти різного штибу, і ніхто її не слухатиме. Ми, як християни, мусимо бути сіллю землі, щоб культурі, у якій живемо, надавати смак.