Світ

Католицький волонтаріат — те, що формує нинішню Європу

14 Вересня 2018, 13:52 384 КАІ

Релігійні організації становлять третій найчисленніший сектор волонтаріату в Європі, після спортивних на освітніх організацій.

Релігійні переконання мають вагоме значення як мотив для вступу у волонтерькі справи. Це випливає з рапорту про католицький волонтаріат у Європі, що був представлений на пленарному засідання Ради єпископських конференцій Європи (ССЕЕ), яка зараз триває в Познані, Польща. Його представив о.Войцех Садлонь, паллотин, директор польського Інституту статистики Католицької Церкви. Інститут опрацював до цього засідання дані з анкети, розісланої секретаріатом ССЕЕ до єпископських конференцій нашого континенту.

Документ називається «У напрямку духовності волонтаріату. Волонтаріат і Католицька Церква в Європі». Представляючи його засіданню, о.Войцех підкреслив, що волонтаріат формує нинішню Європу і становить практичну форму солідарності. Це стосується не лише того, що люди роблять, але також значення їхньої діяльності, тому включає духовність. З огляду на це волонтаріат і релігія тісно пов’язані.

З рапорту випливає, що віра та релігійні організації — основні компоненти волонтаріату, який робить свій внесок у духа солідарності в Європі. А католицизм — це важливий вимір цього європейського духа солідарності. Немає в Європі іншої такої інституції, як Католицька Церква, яка в широкому обсязі сприяла б волонтаріату й підтримувала його дуже різноманітні форми.

Саме поняття волонтаріату містить у собі християнське бачення людини як «особи вільної», покликаної до «безкорисливого дарування себе». В рамках волонтаріату можна виділити «католицький волонтаріат», який, по-перше, пов’язаний з церковними інституціями, а по-друге, мотивується католицизмом. Перші європейські харитативні організації, наприклад, шпиталі, будинки престарілих або притулки, так само як перші громадські організації, такі як братства чи корпорації, надихалися християнською вірою (вираженням Божого милосердя), а також фінансувалися Церквою. В Середньовіччі монастирі, дієцезії та парафії розвивали широку систему благодійної та суспільно корисної діяльності.

 

 

Більш сучасний нам процес націоналізації та лаїцизації суспільної опіки започаткував громадську та урядову участь у суспільній опіці, що набуло назви «соціальної держави». В сучасній Європі, яка керується демократичними цінностями й перебуває під сильним впливом ринкової економіки, суспільна опіка стала сферою так званого третього сектору (неурядових організацій) і громадянської активності в рамках громадянського суспільства. Діяльність Церкви в цій царині належить або до третього сектору, або до громадянського суспільства.

Виходячи з відповідей, отриманих від єпископських конференцій, автор рапорту сформулював кільканадцять висновків. Насамперед, він ствердив, що майже в усіх європейських державах католицькі організації та інституції мають автономний юридичний статус (цивільний), визнані державою та рівні у правах із нецерковними неурядовими та неприбутковими організаціями.

Оцінюється, що у волонтаріат залучено понад 100 мільйонів дорослих мешканців Європи. У Євросоюзі це стосується 22-23% людей, старших за 15 років. Як самі європейці, так і церковна влада дуже прихильно ставляться до волонтаріату.

В деяких країнах волонтаріат зосереджений довкола проектів і має неформальний характер (принагідна участь), але він залишається під впливом професіоналізації, що розвивається. Щоразу сильніше волонтаріат набирає вигляду міжнародної співпраці, через що й справляє згаданий вплив на «європейський дух солідарності». У країнах Заходу волонтаріат і третій сектор достатньо інституціоналізовані. Держава і публічні програми стимулюють розвиток волонтаріату. Існує ризик «комерціалізації», через що волонтаріат перестав би бути спонтанною активністю і став би підпорядкований індивідуальним планам, перетворившись на частину CV (резюме для працевлаштування). Окрім того, чимало західних держав пропонують добре організовані волонтерські програми для своєї молоді.

Також волонтаріат становиь платформу зустрічі для католиків і некатоликів. Тому що до «католицького волонтаріату» долучаються також і не-члени Церкви. Їх приваблює позитивний образ Церкви, втілюване християнське вчення, або ж інколи практичні питання. Немає принципової конкуренції між католицьким і некатолицьким волонтаріатом, відзначив о.Садлонь. Тому волонтаріат це платформа для екуменічного та міжрелігійного діалогу. Особливо це стосується багатоконфесійних країн.

Хоча в деяких країнах волонтаріат зводять до форми якоїсь суспільної допомоги, то в більшості держав Європи це елемент діяльності на численних полях душпастирства, не лише в суспільному душпастирстві, але і в парафіяльному житті, з літургією разом.

У деяких державах оприлюднено церковні документи стосовно волонтаріату. Найчастіше Церква посилається на волонтаріат, коли підтримує практичні ініціативи.

 

 

На думку о.Садлоня, першим, що визначає «католицький волонтаріат», є діяльність у рамках Церкви як інституції, особливим чином базована на довірі. Друга характерна його риса — будування волонтерства на католицькій автентичності, на відповідності вченню Церкви і католицьким моральним принципам.

Якщо йдеться про мотивацію, то волонтаріату стосуються і психологічні причини (радість і задоволення від надання допомоги), і більш теологічні (покликання та відчуття місії). Загалом беручи, «католицький волонтаріат» можна описати по-ручному: як елемент волонтаріату як такого або ж як специфічно християнську діяльність.

На думку деяких експертів, залученості у волонтаріат відповідає залученість у рамках своєї релігійної спільноти, і вона є елементом католицького вчення про моральність. Підтримка волонтаріату і підтримка діяльності в рамках релігійної спільноти йдуть пліч-о-пліч. Також волонтаріат справляє позитивний вплив на формацію і суспільну роль Церкви загалом. Віра — це важлива мотивація для волонтерської праці, попри те, що в окремих випадках зв1язок між волонтаріатом та вірою на практиці надто слабкий.

«Католицький волонтаріат» становить нагоду для євангелізації та душпастирства молоді. Деякі некатолики, долучаючись до волонтерів у католицьких організаціях, особливо ж молодь, звертаються до цих католицьких організацій, бо шукають духовності, зазначено в рапорті.

 

 

Фото: Catholic Volunteer Network

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

5168 7427 0591 5506

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: