Папа до вірменських монахів: збережіть свою спадщину

Папа Франциск надіслав вітального листа католицькому Вірменському Згромадженню Мхітаристів, яке завершило святкування свого 300-річчя.

«Зичу вам, щоби світоч, запалений вашим засновником, постійно освітлював вірою в Христа складний, але квітучий шлях вірменського народу, з надією, що Його Слово, над яким роздумують, яке вивчають і проповідують, — постійно плідне». Ось слова побажання Папи Франциска до мхітаристів, які святкують 300 років свого постання та присутності на венеційському острові св.Лазаря, повідомляє КАІ.

Мхітар Севастійський, або Себастаці

В посланні Папа згадує особистість засновника ордену, Мхітара Севастійського, який залишив по собі значущий духовний і культурний скарб. Зокрема, він написав «Коментар до Євангелія св.Матвія», а також уклав вірменський словник, катехизм і граматику. Тому Франциск закликав монахів оберігати, вивчати, досліджувати й проголошувати цей спадок заради блага всього вірменського народу.

Папа звернув увагу також на пророчу екуменічну відкритість Мхітара, яка сьогодні виявляється знаком часу, щоб виконати заклик нашого Господа до учнів: аби всі становили одно. Святіший Отець закликав монахів до повної відданості Богу, яка виражається у братньому житті, будованому на обітах убогості, чистоти і послуху.

Вірменський монах і вчений Мехітар Севастійський разом зі своїми послідовниками займався просвітницькою діяльністю та поширював ідеї єдності Вірменської Церкви з Апостольською Столицею. Втікаючи від переслідувань, які розпочалися в Османській імперії, спільнота отримала в дар невеликий острів св.Лазаря у Венеційській затоці, куди вони офіційно прибули 8 вересня 1717 року. Там монахи відновили з руїн стару церкву і збудували монастир, який став одним з важливих осередків вірменської культури.

Святкування у св.Лазаря

В неділю, 16 вересня 2018 р., відзначення трьох століть Згромадження Мхітаристів завершились урочистою Божественною Літургією в храмі монастиря святого Лазаря на венеційському острові Сан-Ладзаро-дельї-Армені.

Датований 5 вересня лист Святішого Отця надійшов на ім’я владики Боґоса Левона Зекіяна, Константинопольського архієпископа ВКЦ та Апостольського делегата для Згромадження Мхітаристів. Його зачитали наприкінці богослужіння, а проповідь виголосив кардинал Леонардо Сандрі, префект Конгрегації Східних Церков, повідомляє Vatican News.

Папа Франциск у листі згадує, що члени цього Згромадження відзначалися «вірністю в чернечому житті, нерідко героїчно засвідченою, іноді навіть найбільшою жертвою мучеництва». Вказуючи на постать праведного Слуги Божого Мхітара, одного з великих реформаторів чернечого життя у Церквах Сходу, Папа виокремив його внесок у зростання віри й духовності народу, заохочуючи його послідовників «зберігати, поглиблювати та поширювати» духовний і культурний скарб вірменського народу.

Мхітар Вардапет, тобто Учитель

Праведний Мхітар належав до «вардапетів», тобто, вчених монахів, які отримали право проповідування та наставництва. За словами Папи, Слуга Божий зумів поєднати «церковний гуманізм вірменських вардапетів із класичним західним гуманізмом», плодом чого стали численні «видатні богословські, філософські, історичні, лексикографічні та філологічні пам’ятки мхітаристської школи». Не менш важливою Святіший Отець назвав «пророчу екуменічну відкритість», притаманну мхітаристській духовності, яка сьогодні «дедалі більше виявляється знаком часу», аби спільно прямувати до повної єдності.

Підтримка Апостольської Столиці

Єпископ Рима не оминув увагою також «непорозуміння й труднощі», з якими стикалися праведний Мхітар і засноване ним Згромадження. Все це з часом було подолане і сьогодні є «невіддільною частиною харизми», що не втратила актуальності. «Апостольська Столиця, яка завжди живила щодо Мхітара та його духовних дітей особливу турботу й увагу, — написав Папа, — була і залишається поруч зі Згромадженням у делікатні періоди, пропонуючи будь-яку можливу допомогу та підтримку».

Святіший Отець зазначає, що, разом із віденським монастирем, острів Сан-Ладзаро залишається живим місцем, попри загальне зменшення кількості монахів, покликаних завжди тримати «відкритими та розлогими горизонти місії, а сильними — зв’язки сопричастя».