Питання: Чи можна назвати морально допустимими екстракорпоральне запліднення (ЕКЗ), при якому не відбувається загибелі ембріонів, і штучну інсемінацію?
Відповідь: Штучне запліднення, як і контрацепція, тільки з протилежною метою, роз’єднує два нерозривні аспекти — зачаття дитини та єднання подружжя. Штучне запліднення передбачає маніпуляцію статевими клітинами з боку третіх осіб за відсутності взаємного дару подружжя одне одному. Отже, зачата таким чином дитина — не плід любові, а «продукт», виготовлений фахівцем «на замовлення», пише Vatican News.
«Переказування життя, — писав святий Йоан XXIII, — самою природою довірена особовому та усвідомленому акту, і як такий, він є суб’єктом премудрих законів Бога: недоторканних і непорушних законів, які слід визнавати і їх дотримуватися. Тому неприпустимо використовувати ті засоби і методи, які можуть бути прийнятними для переказування життя у рослин і тварин»(«Mater et Magistra», 204).
«Життя людини, — читаємо в інструкції Конгрегації віровчення«Donum vitae», — отримує початок в зачатті, пов’язаному з не тільки біологічним, а й духовним єднанням батьків: батьків, які стають єдиним цілим завдяки шлюбному зв’язку. Запліднення, яке відбулося поза тілами подружжя, силою самого цього факту виявляється позбавленим тих аспектів і ціннісних вимірів, які виражаються в мові тіла і в єднанні людських особистостей» (2,4В).
Загибель надлишкових ембріонів обтяжує моральне зло, пов’язане зі штучним заплідненням, але не вона становить головну проблему. Документ Конгрегації віровчення підтверджує неприпустимість такого методу навіть у тому разі, якщо жоден ембріон не гине.
Інструкція «Donum vitae» дає також такі вказівки: «Гомологічна штучна інсемінація всередині шлюбу не може застосовуватися, крім випадку, коли технічний засіб не заміщає статевий акт, а діє як полегшення і допомога в досягненні його природної мети» (6).
Таким чином, оцінюючи моральну допустимість штучної інсемінації, слід визначити, чи замінює вона сам статевий акт, або ж становить лише допомогу для досягнення природної його мети.
У першому випадку штучна інсемінація морально неприйнятна, оскільки йдеться про отримання гамет шляхом генітальної маніпуляції. «Медичне втручання поважає гідність людини, коли воно спрямоване на сприяння подружньому акту, полегшуючи його вчинення або дозволяючи йому досягти своєї мети після того, як він був здійснений нормальним способом» (II, 6), — читаємо в документі «Donum vitae». Тому «технічний засіб, який полегшує подружній акт або допомагає досягти його природних цілей, — морально допустимий. Якщо ж, навпаки, втручання замінює собою подружній акт, воно морально неприйнятне»(II, 6).
Материнство і батьківство мають величезну цінність, але йдеться і про окрему людську особистість, яка народжується на світ. Ця особистість має гідність і вимагає такої ж величезної поваги.
Ось що говорить з приводу різних методів подолання безпліддя керівництво Конгрегації віровчення «Dignitas personae», присвячене гідності людської особистості:
«Щодо лікування безпліддя нові медичні технології повинні поважати три фундаментальних блага: а)право на життя і фізичну цілісність кожної людської істоти від моменту зачаття до природної смерті; б)єдність подружжя, яка полягає у взаємній повазі подружжям права стати батьком і матір’ю тільки один через одного; в)специфічно людські цінності сексуальної сфери, які вимагають, щоби зачаття людської особистості відбувалося як плід специфічного акту любові між подружжям».
Крім того, стверджується: «Безумовно, допустимі ті втручання, які націлені на усунення перешкод для природної фертильності, як, наприклад, гормональне лікування безпліддя гонадного походження, хірургічне лікування ендометріозу, лікування непрохідності маткових труб або мікрохірургічне відновлення їхньої прохідності. Всі ці техніки можуть розглядатися як справжнє терапевтичне втручання тією мірою, в якій, вирішивши проблему, що лежить в основі інфертильності, пара може здійснювати подружні акти з прокреативним результатом без необхідності для медика безпосередньо втручатися в сам подружній акт. Жодна з названих технік не заміщає собою подружній акт: тільки він залишається гідним по-справжньому відповідального дітонародження» (13).
Дивіться також: Чому Церква виступає проти штучного запліднення?
фінансово.
Щиро дякуємо!
