Ватикан

Папа про те, що значить «шанувати» батьків (і не матюкатися)

19 Вересня 2018, 16:58 6712

Під час чергового повчання, присвяченого Божим Заповідям, Святіший Отець у контексті Четвертої заповіді звернув увагу на те, що означає «шанувати» батьків, якими є наслідки цього і закликав ніколи не лихословити проти чиїхось тата або мами.

Хоч би якою була історія людини, Четверта заповідь дає їй орієнтир, який веде до Христа, а в Ньому проявляється істинний Отець, який дає нам «відродитися з висоти». Про значення Четвертої Божої заповіді Папа Франциск роздумував під час загальної аудієнції в середу, 19 вересня 2018 р., продовжуючи цикл повчань про Декалог, пише Vatican News.

 

Що означає «шанувати»?

Як зауважив Святіший Отець, мандрівка Божими заповідями сьогодні привела до четвертої з них, яка говорить про пошану, належну батькам. Що ж означає ця пошана? Слово, використане в єврейському тексті, «вказує на славу, на цінність, а дослівно, на “тягар”, тобто стан дійсності».

«Це питання не зовнішніх форм, а істини. Шанувати Бога у Святому Письмі означає визнавати Його дійсність, рахуватися з Його присутністю. Це відображається також і через обряди, але насамперед означає надати Богові відповідне місце у своєму житті. Отож, шанувати батька і матір означає визнавати їхню важливість також і через конкретні вчинки, якими виражається жертовність, любов і турбота», — пояснив Франциск.

 

Заповідь, що містить наслідок

Далі Папа звернув увагу на те, що ця заповідь має характерну ознаку — вона вміщає наслідок. «Шануй батька твого й матір твою, як заповідав тобі Господь, Бог твій, щоб довго тобі жити й бути щасливим на землі, що її Господь, Бог твій, дає тобі», – читаємо у Книзі Второзаконня. Отже, пошана до батьків провадить до «довгого і щасливого життя», а слово «щастя» у Декалозі «з’являється лише у зв’язці зі стосунками з батьками».

За словами Святішого Отця, ця «багатотисячорічна мудрість» вказує на те, що людські науки зуміли опрацювати лише в наші часи, століття тому: відбиток дитинства позначає усе життя. «Часто буває, що можемо з легкістю зрозуміти, чи хтось виростав у здоровому та врівноваженому середовищі, — зазначив він. — Але й так само можна зрозуміти, що людина походить із середовища покинутості й насильства. Наше дитинство це певною мірою невитравне чорнило, відображається у смаках, способі життя, навіть якщо дехто намагається приховати рани свого походження».

 

Заповідь для дітей, а не батьків

«Але Четверта заповідь говорить про щось більше, — вів далі Наступник святого Петра. — Вона не говорить про доброту батьків, не вимагає, щоб батьки й матері були досконалими. Вона говорить про вчинок дітей поза заслугами батьків, і каже нам одну надзвичайну та визвольну річ: якщо й не всі батьки бувають добрими і не кожне дитинство — спокійним, то всі діти можуть бути щасливими, бо досягнення повноцінного життя і щастя залежить від належної вдячності тим, які привели нас у світ».

Папа зазначив, що ця заповідь може стати «конструктивною» для багатьох молодих людей, які мають за собою історію болю, для всіх тих, які постраждали замалоду. «Чимало святих і дуже багато християн після болючого дитинства прожили світле життя, бо завдяки Ісусові Христові примирилися з життям», — сказав він, наводячи приклад блаженного Нунціо Сульпріціо, який незабаром буде канонізований, святого Камілло де Лелліса, святої Жозефіни Бахіти, що виросла в умовах рабства, блаженного Карло Ньоккі, який був сиротою, та святого Йоана Павла ІІ, який у дитинстві втратив маму.

«Людина, хоч би якою була історія її походження, отримує з цієї заповіді орієнтир, який провадить до Христа: в Ньому насправді виявляється істинний Отець, який пропонує нам можливість “відродитися з висоти”. Загадки нашого життя світліють, коли відкриваємо, що Бог завжди готує нам життя своїх дітей, де кожний вчинок — це місія, отримана від Нього», — зазначив Святіший Отець.

 

Не «чому», а «для кого»

За словами Наступника святого Петра, наші рани перетворюються у потенціал, коли ми, завдяки благодаті, відкриваємо, що «справжньою загадкою вже не є “чому?”, аде “для кого?”, задля кого все це трапилося зі мною?», «задля якого діла» Бог формував мене такою історією.

«Тут усе перевертається, все стає цінним і конструктивним. Мій досвід, навіть отой сумний і болючий, у світлі любові стає для інших джерелом зцілення. І тоді можемо шанувати своїх батьків зі свободою дорослих дітей та з милосердною відкритістю щодо їхніх обмежень. Шанувати батьків: вони ж дали нам життя! І якщо ти віддалився від своїх батьків, зроби зусилля і повернися, повернися до них», — заохотив Папа. Далі він звернув увагу на те, що люди мають звичку говорити погані слова, лаятися, а тому рішуче закликав «ніколи не хулити проти батьків інших людей».

«Зробіть цю внутрішню постанову: від сьогодні й надалі ніколи не лихословитиму чиюсь маму або тата. Вони дали нам життя! Їх не слід лихословити», — наголосив Святіший Отець.

 

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

Папа Франциск

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

5168 7427 0591 5506

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: