Роздуми над Першим читанням на четвер XXIV Звичайного тижня, рік ІІ
Пригадую вам, брати, Євангелію, яку я вам проповідував, яку ви й прийняли, в які і стоїте. Нею ви також спасаєтеся, коли держите її такою, як я вам проповідував; інакше ви увірували надармо. Я бо вам передав найперше те, що й сам прийняв був: що Христос умер за наші гріхи згідно з Писанням; що був похований, що воскрес третього дня за Писанням; що з’явився Кифі, потім дванадцятьом; опісля з’явився Він більш, як п’ятистам братів разом, більшість яких живе й досі, деякі ж померли. Опісля з’явився Якову, згодом усім апостолам.
А наостанку всіх, немов якомусь недоносові, з’явивсь і мені; бо я найменший з апостолів, я недостойний зватись апостолом, бо гонив Церкву Божу. Благодаттю Божою я є те, що є, а благодать Його в мені не була марна; бож я працював більше всіх їх, та не я, а благодать Божа, що зо мною. Чи то я, отже, чи то вони, так ми проповідуємо, і так ви увірували.
1 Кор 15,1-11
Фундаментом спасіння є Євангеліє, Добра Новина, що несе спасіння віруючим. Святий Павло вживає теперішній час, коли описує дію Євангелія в житті християн: ви ним спасаєтеся, вже тепер перебуваєте у сфері спасіння, якщо залишаєтеся в тому руслі передання, бо на той час (близько 56 року після Різдва Христового) ще не було записаних Євангелій. Слово спасіння передавалося з уст в уста. І ця спасенна традиція не може перерватися, має передаватися далі: «Я вам передав те, що й сам прийняв був». Треба стати неписаним Євангелієм у світі! Треба записувати його в інших! Ділитися отриманим спасіння!
І я — частинка цього ланцюга передачі Доброї Новини. Беру участь у спасінні та його ширенні. Не можу видумувати щось нове, але маю вміти сприйняти депозит учення апостолів та нести його далі: в сім’ї, серед знайомих, у своєму середовищі. Щоб спасіння вже тепер змогло огорнути світ. А благодать зробить решту.
Господи Ісусе, нехай Твоя благодать супроводжує мене, щоб я був Твоїм вірним апостолом, який наповнює світ пахощами Твоєї любові!
фінансово.
Щиро дякуємо!
