Про мотиви, якими керуються віряни, вирушаючи на прощу; чим відрізняється релігійний туризм від прочанства та за чим варто їхати до Святої Землі — розповідає сайт ДивенСвіт.
Стати на дорогу Христа — дорогу прощення, якою йшов Ісус і вів за собою своїх учнів-апостолів; відкрити своє серце Господній любові та вчитися наслідувати Божественний приклад; переступити через гординю, лінощі й пожадливість, а ще більше — попросити: ласки, Благодаті, зцілення або спокути…
У кожного, хто ступає на дорогу прочанина, є свій мотив — інтимний та особистий. Хтось перетинає кордони та долає тисячі кілометрів, бо відчуває потребу попросити за все людство — його падіння та гріхи. А інший — бо не може позбутися відчуття самотності чи тривоги. Їдуть жінки, які не можуть завагітніти, щоб попросити про дитя; їдуть матері за наверненням для синів; їдуть сини з молитвою за упокій душі батьків.
Роман Тереховський: «Паломництво — це все християнське життя.»
За словами о. Романа Тереховського, духівника паломницького центру «Рафаїл», прочанство у християнському світі — це також усе християнське життя. Щоденна молитва — це теж паломництво. Бо це шлях Христа. І це шлях до Христа.
«…Проща до Святої Землі вирізняється моментом переосмислення, олюднення Бога серед нас».
Але проща до Святої Землі: Вифлеєма, Гетсиманії чи Назарета — вирізняється присутністю моменту переосмислення, очоловічення Бога серед нас.
21 вересня 2018 року на міжрелігійній зустрічі у Львові представники трьох авраамічних конфесій: християнства, юдаїзму та ісламу — дискутували щодо відмінностей у розумінні паломництва в різних релігіях.
Греко-католицький священик Роман Тереховський, представник єврейських спільнот в Україні Йосиф Зісельс та Саід Ісмагілов, муфтій Духовного управління мусульман України «Умма», зійшлися на тому, що паломництво як відвідування святих місць — це те, що об’єднує усі три релігії.
Причини війн — це конфлікти між людьми
«Розмова, що нині відбувається, є свідченням того, що у нас зріле і толерантне суспільство. Є думка, що причини війн — це конфлікти між релігіями. Насправді причини війн — це конфлікти між самими людьми», — пояснив Саід Ісмагілов.
Але наголосити, на думку Йосифа Зісельса, необхідно на тому, що відрізняє паломництво у християнстві, юдаїзмі та мусульманстві.
«Мені хотілося би зосередити увагу, що в юдаїзмі паломництво — це подорож до тих місць, де свого часу зберігалася Скинія Завіту, тобто Скрижалі з десятьма Заповідями. Цікаво, що жителі Єрусалима повинні були надавати місце для ночівлі паломникам і не можна було брати грошей за це», — підкреслює Йосиф Зісельс.
Говорили також і про те, чим відрізняється прочанство від туризму.
Отець Роман Тереховський пояснює: «Релігійний туризм — це більше пізнавальна мандрівка. У паломництві людина є чистим аркушем — прагне сприйняти Божу благодать, щоби стати кращою. Паломництво — це експериментальний засіб спілкування з Богом. Бажання залишити не тільки спогад, а й відбиток на душі».
Як стати паломником?
Відречення від світського життя: розкошей, зручностей та розваг — чи не найвища чеснота для християнина. Залишаючи позаду спокуси, ми відкриваємо перед собою радість Божественної благодаті. Ступаючи на шлях Христа, ми промовляємо: «Покину гріх і стану Тобі служити».
Аби відректися від світського, християни їдуть на прощу. Аби відректися від світського, християни щодня здійснюють паломництво — молитвою або дорогою спокутують гріхи.
фінансово.
Щиро дякуємо!
