Про необхідність відкритості до ближніх та вміння помічати Божу присутність і Божу діяльність у незвичних для нас середовищах та в інших людях говорив Єпископ Рима перед молитвою «Ангел Господній» в останню неділю вересня.
«Церква зростає не через прозелітизм, а за допомогою приваблення, тобто через свідчення, яке вона силою Святого Духа дає іншим». Так, цитуючи папу Бенедикта ХVІ, наголосив Святіший Отець Франциск перед молитвою «Ангел Господній» у неділю, 30 вересня 2018 року, повідомляє Vatican News.
«Хто не проти нас, той за нас»
Євангельський уривок цього дня розповідає про одне важливе повчання, яке Ісус Христос дає своїм учням. Євангеліст Марко розповідає, що апостоли побачили чоловіка, який не належав до грона Христових учнів, проте виганяв бісів іменем Ісуса. Це не надто сподобалось учням і вони хотіли заборонити йому це робити. Апостол Йоан, відзначаючись молодіжною заповзятістю, розповів про цю ситуацію Учителеві, шукаючи у Нього підтримки. Але Спаситель чинить цілком відмінно, ніж сподівався апостол, відповівши: «Не бороніть йому. Немає бо такого, хто робив би чуда Моїм ім’ям і міг би незабаром Мене лихословити. Бо хто не проти нас, той за нас» (Мк 9, 39-40).
Поведінка замкненості і внутрішня свобода
Апостол Йоан та інші учні виявили поведінку замкненості перед подією, яка не вкладалася у їхні схеми; в цьому разі йдеться про добру діяльність когось, хто, однак, перебуває «ззовні» і не належить до кола Христових послідовників. Натомість Спаситель виявляє свою відкритість, вбачаючи в такій діяльності того чоловіка свободу Святого Духа, який не є обмеженим і діє там, де бажає. За словами Папи Франциска, також поведінкою Ісус хоче навчити своїх учнів, а також і нас, внутрішньої свободи.
Необхідність зробити іспит сумління
Вселенський Архієрей наголосив, що кожному з нас потрібно призадуматись над цим біблійним епізодом та зробити іспит совісті. Поведінка апостолів — дуже людська, дуже поширена, ми можемо надзвичайно часто бачити її у християнських спільнотах усіх часів, а можливо, і в нас самих.
Іноді, в добрій вірі, в нашій ретельності, ми бажаємо оберегти автентичність певного досвіду, захищаючи засновника чи лідера якихось фальшивих імітацій. В той же час, можна зауважити страх суперництва: хтось може приманити до себе нових послідовників. З цієї причини стає важко побачити й належно оцінити добро, яке чинять інші. Проте не слід боятися, бо Церква зростає не через прозелітизм, а за допомогою притягання, тобто через свідчення, яке вона силою Святого Духа дає іншим.
Поведінка справжнього учня Ісуса
Велика свобода Господа Бога, в якій Він дарує нам себе, є для нас викликом та запрошенням змінити нашу поведінку й наше наставлення до інших. Ісус запрошує нас не думати категоріями «друг» і «неприятель», «у спільноті» і «поза нею», «моє» і «твоє», але виходити за межі цих критеріїв, відкрити своє серце на те, щоб визнати Божу присутність і діяльність навіть у тих середовищах, які для нас є незвичними, та в людях, які не належать до нашого кола. Ідеться про те, щоб бути уважнішими до справжності добра, краси і правди; як справжні послідовники Ісуса Христа, ми не повинні осуджувати інших, але зробити добрий іспит совісті та без жодних компромісів «відтяти» усе те, чим ми можемо згіршити ще слабких у вірі людей.
Після повчання, проказавши з присутніми на площі святого Петра у Ватикані молитву «Ангел Господній», Папа Франциск уділив усім своє Апостольське благословення.
фінансово.
Щиро дякуємо!
