Літургійні читання східного обряду та роздуми із журналу «Скинія» на 23 жовтня
Нещодавно я служив похорон батька одного мого співбрата. Смерть Фелікса була вже очікуваною, оскільки літній чоловік віддавна хворів та сильно страждав. Проте на сам похорон я повинен був поспішати з іншого міста, відклавши на потім усі найважливіші і першочергові справи. Обряд відбувся спокійно і чинно — можна було взятися знову за свої справи.
Однак мене самого вразили думки, які навідали мене у зв’язку з похороном. Отже, щодня я проживаю, плануючи десятки й сотні подій на завтра-післязавтра, подумки проїжджаю сотні-тисячі кілометрів, щоб осягнути бажані для мене успіхи, вдивляюся в закономірності поведінки людей, вивчаю настрої у суспільстві та на ринку, аби не втратити свого.
І так з дня в день. Коли ж хтось помирає і я, стоячи перед труною покійного, знімаю головний убір, то всі мої плани, бажання, успіхи на короткий час відходять убік і чекають. Чому? Та ж завершилося життя такого самого подорожнього коваля власного щастя.
Я ставлю питання: навіщо кудись бігти і будувати власні плани, якщо кінець від початку відомий? Чи взагалі те, що я роблю і планую як моє власне щастя, приведе мене до того стану щастя і задоволення від реалізованого?
У цьому контексті мені стають зрозумілими слова Спасителя: Бо хто захоче спасти свою душу, той її погубить. Свої власні плани і проекти я сам собі вважаю єдиною дорогою до свого щасливого майбутнього. Чому? Бо досвід мого життя, сповненого помилок, підказує, що, окрім мене самого, мене ніхто не любить і, окрім мене самого, про моє щастя ніхто не подбає. Таким чином, я сам для себе з моїми планами і проектами є ідолом.
Ісус запрошує зректися, заперечити себе самого зі своїми планами і проектами. Тоді одне з двох: або Він мене хоче використати для досягнення Його цілей, або таки Він хоче дати те, чого я не маю і до чого прагну. На Хресті Він довів, що нічого від мене не прагне взяти, окрім гріха. А що такого має Він, чого не маю я? Воскресіння з мертвих, перемогу над злом, прощення і любов до ворогів — це все Він хоче подарувати безоплатно своїм учням.
Журнал «Скинія» — греко-католицький двомісячник, присвячений щоденній духовності.
Підтримайте автора роздумів — «Скинію»! Картка ПриватБанку: 4731 2191 0117 4856 або через систему LiqPay.
Обов’язково просимо написати електронного листа на адресу skinia.ua@gmail.com
Фото: FrMykola Mykosovskyy
фінансово.
Щиро дякуємо!
