Останній документ XV чергової сесії Синоду єпископів, оголошений в суботу, 27 жовтня 2018 року, був ухвалений в загальному не одноголосно. Тільки п’ять зі 167 пунктів цього великого тексту отців Синоду прийняті одностайно, всі інші затверджені принаймні з одним голосом «non placet», а рекордне число, 65 голосів «проти», зібрав пункт №150 — один із двох, в якому йдеться про сексуальність.
Як і на багатьох попередніх синодальних зібраннях, так і цього разу єпископи голосували окремо за кожен пункт цього великого, майже 60-сторінкового документа. У п’яти випадках ніхто не висував жодних заперечень, наприклад, щодо пункту №10, в якому йдеться про плюралістичний світ, який дістав схвалення 240 синодальних отців. Ще більше голосів «за» зібрав пункт №72 (про зв’язок молоді з сім’єю) — 244.
На протилежному полюсі опинився пункт №150 — «Сексуальність: слово ясне, вільне, правдиве», — який схвалило найменше число отців Синоду: 178, тоді як аж 65 висловилися «non placet». Трохи менше, але також багато голосів «проти», зібрав пункт №121, присвячений синодальній формації Церкви: його не підтримав 51 єпископ, а «за» було 191. Окрім того, наступний пункт під такою ж назвою також був прийнятий далеко не одностайно: своє «placet» йому віддали 199 присутніх отців, 43 були «проти». Таку ж кількість голосів «проти» дало голосування за двома іншими пунктами: №3 — частина вступу до документа (191 «за») і №39 — «Питання молоді» — «за» було 195голосів.
Крім того, кілька десятків інших пунктів були прийняті при 20-30 і більше голосах «проти», але в кожному випадку кількість голосів «за» перевищувала 200.
Найбільше заперечень викликав параграф 150 (178 голосів «за», 65 «проти»), в якому йдеться про сексуальність та використання терміну «сексуальна орієнтація». У перекладі він звучить так:
- Є питання щодо тіла, чутливості й сексуальності, які потребують глибшого антропологічного, богословського та пасторального опрацювання і які треба впроваджувати найвідповіднішим чином і на найвідповідніших рівнях, від місцевого до загального. До них належать ті, що стосуються, зокрема, різниці та гармонії між чоловічою й жіночою ідентичністю та сексуальними схильностями. У зв’язку з цим Синод підтверджує, що Бог любить кожного, і так само робить Церква, відновлюючи свою участь у боротьбі з усілякою дискримінацією та насильством на сексуальному ґрунті. Вона також підтверджує вирішальне антропологічне значення різниці та взаємодоповнюваності між чоловіком і жінкою та вважає обмеженим визначення ідентичності людей, виходячи виключно з їхньої «сексуальної орієнтації» (Конгрегація віровчення, Лист до єпископів Католицької Церкви про душпастирство гомосексуальних осіб, 1 листопада 1986 року, №16). У багатьох християнських спільнотах вже існують процеси супроводу у вірі людей із гомосексуальними схильностями: Синод рекомендує підтримувати такі шляхи. У цих процесах їм допомагають зрозуміти їхню особисту історію; у вільному та відповідальному виконанні свого покликання з хрещення; розпізнавання бажання належати та сприяти життю спільноти; розпізнавання найкращих способів досягнення цього. Таким чином, ми допомагаємо кожній молодій людині, без винятку, щораз більше залучати сексуальний вимір в їхню особистість, зростаючи в якості стосунків і рухаючись у напрямку дарування себе.
Інший пункт, який викликав багато застережень, — параграф 39, в якому йшлося про питання молоді (195 «за», 43 «проти»). Зокрема в ньому написано, що «часто сексуальна моральність стає причиною нерозуміння та відходу від Церкви, оскільки вона розглядається як простір осуду та засудження. В умовах соціальних змін і способів переживання чуттєвості та різноманітності етичних перспектив молоді люди чутливі до цінностей справжності та жертовності, але часто бувають дезорієнтовані. Вони виразно висловлюють бажання обговорювати питання щодо різниці між чоловічою та жіночою ідентичністю, взаємодоповнюваності між чоловіками й жінками та гомосексуалізму».
Застереження деяких синодальних отців (191 «за» при 43 «проти») викликав параграф 3, в якому йдеться про зв’язок підсумкового документа з «Instrumentum laboris», що визначені як окремі і водночас взаємодоповнювальні тексти.
Багато застережень було також щодо параграфів119-124 у питанні синодальності Церкви.
фінансово.
Щиро дякуємо!
