У Ватикані показали фільм про сучасні євхаристійні чуда

У Ватикані відбувся допрем’єрний перегляд документального фільму на тему сучасних євхаристійних чудес. Це перший такий фільм в історії.

Найближчі до України парафії, в яких триває дослідження ймовірних євхаристійних чудес, — польські, в Легніці та в Сокулці.

Натхненням для створення такого фільму стала презентація, яку створив Слуга Божий Карло Акутіс, який помер 2006 року. Він підготував у мультимедійній формі виставу, яка відвідала вже п’ять континентів планети і 10 тисяч храмів світу.

Фільм називається «Знаки», тому що, як каже режисер Маттео Чеккареллі, чудо це знак, із якого зроджуються питання, важливі для віри та християнства.

— Чим, по суті, є чудо для віруючого? Воно є насамперед свідченням. Є чимсь, що залишається постійно присутнім, — каже Чеккареллі. — Як у випадку з зерном гірчиці, про яке Ісус каже, що воно падає в землю і з нього виростає велике дерево, з галузками, якими є християнство. Чудо — це не те, що повністю для нас незрозуміле, а щось, що дозволяє наблизитися до віри, пізнати її в дещо інший спосіб. Справжнє чудо потім стається в житті кожного з нас. Це знак, який ми несемо в наших серцях.

Режисер запитує у фільмі про те, що євхаристійні чуда змінили у житті людей, які стали їх свідками, і як на ці незвичайні явища реагує наука. Для багатьох священиків відкривається новий спосіб спілкування з вірними. Реальна Присутність, прихована в знаках, стає немовби сильнішою, більш достовірною. Режисер показує у фільмі зустріч віри й науки. Нейрофізіологи, патоморфологи досліджували часточки людських тканин, наявні на різних тканинах, що мають контакт з євхаристійними видами. Методи досліджень нагадували ті, що застостовуються в криміналістиці, коли досліджують сліди злочину. Це допомагає визначити характеристики крові та ДНК.

— Ми торкаємося межі науки й віри, — каже Франко Серафіно, кардіолог. — Вони стикаються. З одного боку, становлять немовби кола, замкнені кожне на себе. Може здаватися, що стосовно чудес наука займається тим, що перевищує її компетенції. Я пишу про це у книжці, яку нещодавно випустив в Італії. Мушу сказати, що чуда багато нам говорять із наукового погляду, суто медичного, але важливим та цікавим є також ствердження, що чуда ховаються від науки, криються перед нею. Наука мусить сама себе цензурувати. Це, певно, воля Неба: щоби, з одного боку, не применшувати здатності людини до пізнання, але також, з іншого, щоб не перекреслювати і не принижувати віру. Тому що Євхаристія — це предмет віри, а не об’єкт досліджень наукою і технікою.