Те, що має фундаментальне значення, — це розуміння того, в чому полягали труднощі у зв’язку з нашими батьками.
Через що було складно виражати одне одному почуття й підтримку в нашому рідному домі? Назвати свої почуття і зрозуміти їх джерело — це значущий крок, який дозволяє змінити наш власний спосіб будування стосунків.
Неідеальна любов
Поза будь-якими сумнівами, ставлення батьків до дитини має ключове значення для її розвитку. Більшість батьків про це знають і стараються любити своїх дітей; однак спосіб, у який вони це роблять, далекий від бажаного ідеалу.
Кожний з нас бореться з різними труднощами всередині себе, а вони більшою чи меншою мірою впливають на стосунки, які ми будуємо у житті, особливо ж на сімейні. Різні сердечні рани роблять так, що ми не можемо любити другу людину так, як би самі того хотіли. Нам складно давати таку любов, якої від нас потребують найближчі люди. Ми не здатні дати повноту любові своїм дітям. І попри те, що на досконалу любов має право кожна дитина, — дійсність така, що ніхто з нас її не отримує.
Помилки — це норма
Багатьом батькам складно прийняти факт, що їхня любов недосконала. Усвідомлення скоєних помилок може викликати багато страхів. Через це ми інколи заперечуємо будь-які помилки. Радше воліємо бачити їх у наших батьках, аніж у нас самих. З другого боку, дуже часто ми впадаємо в іншу крайність і постійно звинувачуємо себе за найменшу батьківську поразку.
Ми вважаємо себе поганими батьками, які не дають собі ради, «не справляються». Ні та, ні та стратегія не дозволяє бути хорошими батьками. Зрілість не означає досконалості. Зрілість — це вміння побачити і прийняти слабкість (чи брак) нашого серця, як і невпинне бачення того, що сильне, і будування на тому, що здатне любити. Зрілість — це праця і долання труднощів, а з іншого боку — вдячність і прагнення ділитися своїми багатствами.
Те, як ми любимо своїх дітей, випливає переважно з того, як нас любили наші батьки. Зазвичай у дорослому житті ми не хочемо повторювати їхніх помилок. Однак можемо помітити, що, попри всі старання і рішення, чинимо подібно. Можна запитати себе, чи збільшення проблем попередніх поколінь не є неминучим? Чи ми приречені на те саме, що отримали від власних батьків?
Сила звички
Так звана сила звички — величезна. Однак це не означає, що сімейні схеми неможливо змінити. Ми можемо відвернути те, що нам здається невідворотним. Часто це вимагатиме багато тяжкої праці, яка може зайняти тривалий період часу. Інколи ми не хочемо цей виклик прийняти. Воліємо залишитися у старих схемах, не зважаючи на стан взаємин, які в них будуємо. Інколи втікаємо від таких зв’язків: не маємо друзів, не хочемо створювати сім’ю або боїмося зважитися на дітей. Стратегія уникання, на жаль, віддаляє нас від життя, яке могло би нам дати почуття щастя і задоволення. Ми занурюємось у власні страхи, віддаляючись від того, чого прагнемо в серці.
Що може допомогти у праці над своїми внутрішніми труднощами — це побачити не лише те, чого тобі забракло в любові твоїх батьків, але й те, що ти від них отримав. Кожен з нас не був люблений ідеальним чином, однак у більшості сімей була наявна якась форма любові чи турботи. Варто її побачити, назвати почати цінувати. Це може не бути легким, оскільки біль, пов’язаний із браком любові, — величезний і часто не дає побачити добро, яке там було. Однак без цього не вийде побачити любов у нас самих. Нам складно повірити, що ми можемо любити своїх дітей у власний, неповторний спосіб.
Те, що добре
Так само як ми схильні бачити тільки помилки своїх батьків і не помічати їхньої любові, — так само можемо повністю ці помилки заперечувати. Тоді ми віримо, що походимо з ідеального дому, в якому жодних проблем не існувало. Проте усвідомити помилки наших батьків — це перший крок до зміни «родителя» у нашому нутрі.
Ми не повинні виходити з крайнощів у мисленні про стосунки з батьками як про наявність чи брак любові в нашому рідному домі. З чималою імовірністю можна ствердити, що любов там була. Вона тільки могла бути дуже деформована внаслідок різних недоліків окремих членів сім’ї.
Фундаментальне значення має розуміння того, в чому полягали труднощі у стосунках наших батьків. Через що в нашому рідному домі було складно виявляти одне одному почуття любові та підтримки? Як ми почувалися стосовно конкретних моментів у поведінці тих чи тих членів нашої сім’ї? Назвати свої почуття і зрозуміти їх джерело — це значущий крок, який дозволяє змінити наш власний спосіб будування стосунків.
А отже, ти можеш спробувати йти шляхом більшої любові й долати те, що виглядає складним і неможливим для зміни. Дуже часто ми потребуємо допомоги у доланні наших труднощів. Можна скористатися різними формами підтримки, більш чи менш професійними, залежно від того, в чому є потреба. Не намагайся осягнути ідеал і радій кожному, навіть найменшому крокові. За певний час побачиш, що кожний малий крок провадить тебе до більшої зміни, а кожна наступна зміна — до чогось насправді значущого.
Ілона Пшецішевська, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
