Роздуми над Першим читанням на понеділок ХХХІ Звичайного тижня, рік ІІ
Брати! Коли є якась втіха в Христі, коли є якась відрада в любові, коли є якась спільність духа, коли є якесь милосердя і щедрість, доповніть мою радість, щоб ви думали те саме, мали ту саму любов, були однодушні й однієї думки.
Нічого не робіть наперекір чи з марнославства, але в покорі вважайте одне одного більшим за себе. Нехай кожний дбає не про своє, а про інших.
Флп 2,1-4
Перед цим під час Літургії читалося Послання до ефесян, у якому апостол Павло підкреслював важливість єдності в Церкві. Турботу Апостола народів про єдність спільнот знаходимо і в цьому посланні. Єдність, що охоплює такі різні аспекти — думки, любов, душа. Бути разом на молитві, займати одночасно той самий храм, а навіть поділяти ті самі істини віри — замало. Треба думати так само, поділяти ту саму любов. І Павло додає практичні приклади, як можна розбивати єдність: робити наперекір, із марнославства, з вивищення себе понад інших. Останнє речення можна перекласти інакше, буквальніше: «Нехай кожен не дивиться лише на себе». Розглядати лише себе. Нарцисизм, духовний.
Господи, відкрий мої очі на інших!
фінансово.
Щиро дякуємо!
