Використання цього запашного елементу християнської спадщини датується тисячоліттями до народження Христа.
Піднесеність, яка витає у повітрі, Свята Таємниця і запах ладану, що куриться, — цих трьох символів достатньо, щоб зрозуміти: йдеться про богослужіння. Ладан — без цього елементу годі уявити сучасну Літургію. Але звідки він узявся й чому ми його використовуємо?
Використання ладану в релігійній практиці налічує понад чотири (!) тисячоліття. Його застосовували в Китаї — про це збереглося документальне свідчення, датоване близько 2000 р. до н.е. Торгівля пахощами та спеціями була важливим фактором економічно-політичних відносин між Сходом та Заходом, пише ДивенСвіт.
Існував особливий маршрут, яким ходили купці: шлях, що пов’язував Аравійський півострів із країнами Середземномор’я та Месопотамії. Назву свою він дістав завдяки головному товару — Ладанний шлях (або ж Шлях пахощів). Маршрут користувався величезною популярністю серед торговців три тисячі р. до н.е. Він пролягав із Ємену через Саудівську Аравію і закінчувався в Ізраїлі. Саме тут про ладан дізналися римляни.
У релігійних практиках Заходу давно використовували ладан у церемоніях. Про пахощі йдеться в Талмуді і згадується 170 (!) разів у Біблії.
«Зробиш також і жертовник на курення кадильне; з дерева акації зробиш його» (Вих 30,1).
Разом із традицією Старого Завіту перші християни починають застосовувати й ладан для звершення таїнств. Тління ладану — це символ молитов вірних, які підносяться до раю.
«Дозволь моїй молитві стати ладаном перед Тобою; моїм зведеним рукам дозволь піднестися у вечірньому проханні» (Пс 141,2).
У Новому Завіті ладан уперше згадується, коли святий апостол Лука оповідає про народження Йоана Хрестителя:
«А вся сила народу під час кадіння молилася знадвору. Тоді з’явивсь йому ангел Господній, ставши праворуч кадильного жертовника. Захарія, побачивши його, стривожився, і страх напав на нього. Ангел же сказав до нього: “Не бійся, Захаріє, бо твоя молитва вислухана; жінка твоя Єлисавета породить тобі сина, і ти даси йому ім’я Йоан”» (Лк 1,10-13).
Ладан і кадило — священні символи Господньої таємниці. Коли дим від тління пахощів підноситься догори, зростає солодкість присутності Господа у храмі та пов’язує Літургію з Небом і Землею.