Роздуми

Коли біль здається нестерпним…

07 Листопада 2018, 10:06 1071

Для деяких людей слова про те, що біль — це виклик, є грубим применшенням. Чи наш біль емоційний, фізичний чи пов’язаний із взаєминами, та коли ми страждаємо — це жахливо, пише ДивенСвіт.

Минулого тижня я мучився від сильного зубного болю. Подружня пара, яку я люблю, — розлучається. Я розмовляв із чоловіком, чия дружина недавно померла від раку. Мені прийшов лист від студента коледжу, який колись ходив у нашу церкву і палав для Ісуса, але зараз — іде від Нього. І, на додаток, мій 23-річний автомобіль дихає на ладан.

Так, це був ще той тиждень.

Моє тіло болить. Моє серце болить. Іноді цей біль здається нестерпним.

Можливо, ваш тиждень був ще гіршим, ніж мій. Можливо, ви стикаєтеся з чимсь набагато серйознішим від зубного болю. Можливо, ви втягнуті в бій за ваші стосунки, і це розриває вашу душу. Можливо, ви мати чи батько дитини, яка відійшла від віри.

Ваше тіло болить. Ваше серце болить. Іноді цей біль здається нестерпним.

Та хоч би що ви переживали зараз, це — не кінець вашої історії, якщо ви прямуєте за Христом.

Хоч би з якою фізичною проблемою ви стикалися, пам’ятайте, що наші тіла одного дня оновляться:

«Бо знаємо, що коли земне наше житло, намет, розпадеться, то маємо будівлю Божу, будинок нерукотворний, вічний на небі.

Тому в ньому й зідхаємо, бажаючи надягнути поверх того наше небесне житло, якщо будемо ще вдягнені, а не нагі.

Доки ми в цім наметі, — стогнемо під гнітом, бо не хочемо роздягнутися, лише — вдягнутися, аби те, що в нас смертне, було поглинуте життям.

Бог же, що створив нас саме для цього, Він дав нам завдаток Духа.

Увесь час, отже, ми повні відваги і знаємо, що поки в тілі живемо, перебуваємо далеко від Господа — бо ходимо вірою, а не видінням, — ми ж відважні й радше воліємо вийти з тіла, щоб жити біля Господа.

Тому й намагаємося з усіх сил йому подобатися Йому: чи ми в тілі, чи поза тілом.

Всім бо нам треба з’явитися перед судом Христовим, щоб кожний прийняв згідно з тим, що зробив, як був у тілі: чи добре, чи зле» (2 Кор 5, 1-10).

Хоч би під яким емоційним пресом ви зараз перебували, одного дня кожне втомлене серце видужає:

«Побачив я небо нове і землю нову; бо перше небо і перша земля минули, і моря вже немає.

І побачив я місто святе, Єрусалим новий, що сходить з неба від Бога, приготований, мов наречена, прикрашена для мужа свого.

Почув я від престола голос великий, що говорив: “От, житло Бога з людьми, і він житиме з ними, вони ж народом його будуть, і сам Бог буде з ними,

і витре кожну сльозу з очей їхніх; і смерти не буде більше, ні скорботи, ні плачу, ні болю не буде більше, бо все попереднє минуло”» (Одкр 21,1-4).

Хоч би яку боротьбу ви провадили — у взаєминах із вашим чоловіком або дружиною, з батьками або з керівництвом, — одного дня мир опанує ваш розум:

«Сам же Бог миру нехай освятить вас цілковито, і нехай уся ваша істота — дух і душа, і тіло — буде збережена без плями на прихід Господа нашого Ісуса Христа.

Вірний той, хто вас покликав, — Він і здійснить це» (1 Сол 5,23-24).

На жаль, ми схильні обмежуватися у сприйнятті майбутнього. Ми буваємо настільки приголомшені болем, у якому перебуваємо, що забуваємо: будь-який біль — тимчасовий:

«Бо те, що одну мить триває, — наше легке горе — готує нам понад усяку міру вічну ваготу слави,

нам, що дивимося не на видиме, а на невидиме. Видиме бо — дочасне, а невидиме — вічне» (2Кор 4,17-18).

Не забувайте також, що біль може бути вчителем. Якщо ми приймаємо рішення прорости, а не просто пройти через це, біль може сформувати, допомогти стати кращими.

Безсумнівно, якби мені дали вибір, я б обрав життя без болю; але саме в складні хвилини я найкраще бачу присутність Бога і змінююся, щоб бути поруч із Ним.

 Коли біль здається нестерпним і ви готові здатися, пам’ятайте: жоден біль — не вічний, і в будь-якого болю є мета.

Тому — тримайтеся.

Хоч би що ви переживали зараз, це не кінець вашої історії у Христі.

Битви, труднощі й страждання, що приголомшують нас зараз, — це ніщо в порівнянні з красою і дивом, які приходять завдяки Ісусу!

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

5168 7427 0591 5506

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: