Це може бути чоловік, жінка, подруга, донька, син. Що ближчі ваші стосунки, тим певніше, що схильність до нарікання буде більша — бо більше довіри.
Загалом беручи, в суспільних стосунках видно, що радість «краще продається», а люди люблять перебувати в товаристві веселих, енергійних та розкутих. Інколи стільки енергії треба, щоб «тримати фасон» на роботі (в школі), що дім чи дзвінок до друга стають єдиним простором, де зрештою можна розслабитись і понарікати…
Нарікання виснажує
Наші люди часто нарікають. Це чи не розпізнавальний знак такий. Проте я не впевнена, чи голлівудська усмішка зі стандартним американським «I’m fine!» — кращі. Не раз під усмішкою та шаром пудри криються зовсім інакші слова. Як на мене, не варто гаяти часу на боротьбу з наріканням, оцінюванням чи на переконування, що світ прекрасний, а життя — лиш одне. Для людини, яка нарікає, це нарікання якусь роль таки виконує. Питання тільки в тому, чи той, хто стане слухачем, упорається з цим завданням.
Слухання чиїхось постійних нарікань може бути втомливим. Особливо воно стає обтяжливим тоді, коли ми хочемо зробити більше, ніж потрібно. Нас змучить, якщо ми припустимо, що через своє нарікання інша людина просить нас вирішити її проблеми. Це страшенно обтяжливе, а водночас повністю надмірне. Справді-бо, найчастіше людина, яка жаліється, зовсім не хоче почути, як саме їй тепер треба жити!
Це не про нас
Другий глухий кут — брати це нарікання на себе й почуватися винним. Якщо жінка каже: «Я вимучена, діти постійно хворі, стирчу вдома як пришита» — це не означає, що вона очікує, щоб її чоловік перестав ходити на роботу. Подібно, якщо чоловік розповідає, що інші колеги на вихідні їздили в гори, а він ходив на закупи і допомагав дітям з уроками, — не варто цього сприймати як докір на свою адресу. І не треба стріляти з гармати: «Ти би, певно, волів не мати сім’ї, тоді був би вільний, як тобі хочеться!»
Добре також поставитися до слів людини, яка нарікає, як до інформації про неї, а не про нас. Є люди, які просто не навчилися інакше виражати свої потреби. Може, в рідному домі ніколи не було місця й часу сказати, що втомився, незадоволений або має на щось охоту. А може, вони самі виховані в культурі нарікання. І зараз це єдина відома, хоч і невдала, стратегія розповісти про незаспокоєні потреби.
Назвати відчуття
Щоб допомогти людині, яка нарікає, варто зосередитися на ній. Назвати відчуття, які виражають її слова. «Я бачу, тобі прикро, що ти не поїхав у гори». Або: «Певно, тобі важко цілі дні проводити вдома». Загалом беручи, друга сторона, відчуваючи, що її розуміють, відкриває своє серце і щось додає. «Так, останнім часом я мало рухаюся і в мене все болить». Часто тут наша роль і закінчується, бо друга людина сама розповідає про те, що могла би зробити, щоби задовольнити свою потребу. «Знаєш, може, вдалось би зібратися до лісу з нашим старшеньким, і ми б обоє розворушилися трохи».
Також можна прямо запитати: «Чого ти потребуєш, щоби почутися ліпше?» Людина, яка нарікає, може почуватися такою прибитою і вимученою, що не вміє зорієнтуватися у власних потребах. Жінки тоді найчастіше впадають у настрій своєрідних «нескінченних ламентацій», нарікання охоплює все їхнє життя, працю, сім’ю та цілий світ, на три минулі тижні й ще на два майбутні.
«Все обертається супроти мене!» «Ніхто мені не допомагає». «Я не можу з усім упоратися». Питання: «що тобі потрібно, щоб почутися легше?» дозволяє перестати займатися потопом обтяжливих справ і побачити перед собою найближчий доступний крок, щоби собі допомогти. Це краще, ніж пропонувати розв’язання: «Ну то, може, полеж», або :«працюй менше», бо позиція «квочки» ще більше обмежує відчуття впливу людини на власне життя».
Людині, яка нарікає, не допоможе інформація, що дітям в Африці гірше, і що вона повинна бути вдячна за те, що має. Навпаки, це може посилити почуття провини, що, маючи стільки причин для щастя, вона не відчуває задоволення.
Завжди допомагає акцептація почуттів другої особи, називання їх та запитування про потреби. Допомагає обом сторонам: тій, що нарікає, і тій, що слухає.
Переклад CREDO за: Малґожата Рибак, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
