Чи можна в інтернеті зустріти Бога? Чи перегляд онлайн-трансляцій з адорації — це те ж саме, що поклоніння Пресвятим Дарам?
Віртуальний світ увійшов у нашу буденність просто з чоботами. «Чи можливе життя без нету? — Так! 16 070 уподобань». Жарт перестає бути смішним, коли поглянути на результати досліджень Інституту матері й дитини. В них узяли участь понад 6 тисяч учнів віком 11-18 років. На запитання «Скільки в тебе друзів?» вони відповідають: 400, 500… Дехто відповів: «У мене нема друзів, бо я не маю акаунту на Фейсбуці». Стирається відмінність між тим, що реальне, й тим, що віртуальне. Влучно виразив це архієпископ Ріно Фізікелла, голова Папської ради з питань нової євангелізації: «Інтернет для молоді — не знаряддя праці. Це континент, на якому вона живе».
То чи можна на цьому континенті зустріти живого Бога?
— Маю досвід зустрічі на стадіоні Краковія, де 20 тисяч людей відчувають, що зустрічаються з Ісусом особисто, «сам-на-сам», — каже архієпископ Ґжеґож Рись. — Чи медіа для цього годяться? Звісно. Але тільки до певного рівня. Є момент, коли треба сказати: вийди з цього віконечка, відірвись від монітора і йди на зустріч спільноти Церкви, яка саме збирається. Йди в реальність. Там зустрінеш Живого Бога. Як актуально звучать сьогодні євангельські слова: «І сказав до них: Ідіть за мною. І вони одразу покинули мережі й пішли за Ним».
Перегляд трансляції — не те саме, що чинна участь у Святій Месі, бо вона закладає фізичну присутність. Це ще 20 років тому підкреслив Йоан Павло ІІ в Апостольському листі «Dies Domini». «Трансляції самі по собі вочевидь не дозволяють виконати недільний обов’язок, оскільки він потребує участі в згромадженні братів, які зустрічаються в певному місці, з чим також пов’язана можливість Євхаристійного сопричастя», — написав він. Виняток становить ситуація, коли хтось тяжко хворий, вислухає Месу по радіо чи подивиться по телебаченню (інтернету), а потім (або ж під час трансляції) прийме Причастя з рук присутнього в домі/лікарні священика чи служителя.
Біблія? Лайк!
Для чого найкраще годиться інтернет? Для сіяння слова. Про це чудово знає о.Адам Шустак. Коли два роки тому він став лауреатом конкурсу Grand Video Awards у категорії «Глядацький приз» (оцінка найбільш креативних і професійних творців відео в мережі), багато хто потирав очі від подиву. Це було би зрозумілим, якби конкурс влаштував сайт домініканців, але його організував глянець «Press», а голосування велося на їхньому сайті. Домініканець залишив далеко позаду популярних ютьюберів. Це показало, якою могутньою є сила впливу в інтернет-простоті.
Але чи можна в мережі зустріти живого Бога?
— Ні. Не вийде Його там зустріти, — відповідає єзуїт Даніель Войда. — Місцем зустрічі завжди є серце. Це від готовності серця залежить, чи така зустріч узагалі станеться! Я спитаю інакше. Умови, в яких я знаходжуся, допомагають чи перешкоджають мені зустрітися з Богом? Церковна архітектура чи музика для одних буде простором, який полегшує зустріч, натомість іншим — ускладнить. Із Богом ми завжди зустрічаємося в серці. Інтернет може створити умови, які нам перешкоджатимуть, напружуватимуть наші емоції, — але також може дати нам простір для зустрічі, медитації, споглядання. Я часто чую: «Інтернет це тільки стовп оголошень, дороговказ, де можна зустріти Бога, простір, у якому можна розповісти про Його любов», — але це не вся правда про цю дійсність. Зрештою, християнство це не тільки «розповіді про Ісуса», проголошення керигми. У первісній Церкві ми мали справі з формами ініціації, тривалим катехуменатом, утаємниченням. Тепер тут не бракує простору для тих, хто вже щось чув про Ісуса, але шукає чогось більшого. Інтернет — це прекрасний простір, щоби вводити їх глибше в християнство.
Просто в серце
— Інтернет це простір, де можна створити відповідні умови для зустрічі з Ісусом, яка в кінцевому підсумку відбувається у серці, — каже єзуїт. — Тому я під час онлайн-трансляцій не розповідаю про те, що відбувається в нашому монастирі, а підводжу до того, щоб відкрити, що діється в серці. Недільний стрім — нелегка трансляція. Година часу: 15 хвилин вступу, 45 хвилин медитації. Якщо хтось на щось таке зважується, це означає, що він або чогось шукає, або вже в чомусь переконаний. Важлива також музика. Для чого вона? Відповідь банальна: під час стрімів чути шуми: тріск, звуки, відлуння, і йдеться про те, щоб вони не заважали, — каже о.Войда.
Єзуїт розповідає, як провадив ігнатіанські реколекції для молоді.
— Я помітив, що єдина річ, яку я повинен зробити для людей, що приїжджають із галасливого світу, повного подразників, — це введення їх у тишу. Вже наступного дня вони розповідали, що мали досвід живого Бога в цій тиші. Ми перенесли це до інтернету. Природний стан людини — це переживання присутності Бога. Отець Піо колись запитав: «Ви теж так переживаєте Його присутність?», а коли почув «Ні!» — здивувався: «Але ж це таке природне…» Природним етапом духовного розвитку є входження в містичний досвід. Це не зарезервоване для еліти! Інтернет — це простір, у якому ти провадиш людей до такої зустрічі, доторку. Коли ми починали онлайн-трансляції з медитацією, до них долучалося чоловік 20 із тих, хто повернувся з ігнатіанських реколекцій. Тепер у недільній молитві участь беруть близько тисячі людей, і ще стільки ж переглядають запис протягом наступного тижня. Звісно, перегляд адорації не замінить собою самої адорації, — але я б не виливав дитини разом із купіллю. Мені перегляд релігійних трансляцій допомагав, надихав. А отже, плоди були хороші. А якщо щось допомагає тобі зростати у вірі, то користуйся цим! Інколи священики кажуть: «Люди слухатимуть трансляції і не підуть до церкви». Але як на мене, це штучна проблема. Зрештою, їх переглядають ті, хто і так піде (або пішов би, якби мав змогу).
Туга
— Ми покликані бачити Обличчя Господнє, вдивлятися в Його обличчя, — каже о.Маріуш Орчиковський, ректор францисканської семінарії в Кракові. — Адорація Пресвятих Дарів — це не стародавня практика Церкви, вона зробилася тоді, коли заперечувано реальну присутність Ісуса Христа у шматочку хліба. Віруючі почали вдивлятися в Ісуса Євхаристійного, споглядати Його, поклонятися Йому. Ми хочемо дивитися, бачити, — це природне. У реальності присутність Ісуса — дійсна, субстанційна, але ж ми все одно дивимося на хліб! Зустріч відбувається в серці. В ньому ми тужимо, хочемо побачити Обличчя Господнє. Чому в християнській традиції з’явилися образи, ікони? Ми ж хочемо вшановувати реального Бога, а не Того, що намальований на дошці. Прагнення торкнутися, побачити, виразити невиразиме — це дуже людяне і людське. Образ (також віртуальний) допомагає нам увійти в медитацію. Якщо навіть за посередництвом інтернету в нас зроджується це прагнення, то чого б ми мали стверджувати, що це погано? Звісно, це не є сповнена дійсність («я на адорації»), це тільки прагнення. Але й воно має величезну цінність і є початком зустрічі. Прагнення хрещення в ситуації мучеництва є Таїнством Хрещення. Люди хворі, слухаючи Месу, приймають духовне Причастя і отримують благословення. Яка важлива ця духовна єдність! Я вмикаю трансляцію з молитви прославлення, з Меси, з зустрічі на Блонях під час Дня молоді — і щось починає в мені діяти. Певний, що такі зв’язки мають велику цінність. Оглядання на моніторі виставлених Пресвятих Дарів становить якусь форму адорації, якщо в моєму серці живе туга, щоби єднатися з Ісусом. Звісно, я не клякатиму перед екраном і не палитиму свічок біля комп’ютера, — що зовсім не означає, ніби погляд на екран не є початком зустрічі…
— Стрім це початок зустрічі, — підсумовує о.Войда. — Що мене здивувало? В мережі постали групи ділення. Люди діляться тим, що пережили. Навіть більше, вони створили «мобільну спільноту». Вона були в горах, ходять на каву, зустрічаються на молитві… Мають однаковий досвід. Коли починається трансляція, один пише: «Доброго вечора, спільното!» — і відповідають люди з усієї країни. Інтернет став простором початку зустрічі, а сама зустріч збувається вже в реалі. Післязавтра хтось з віртуальної групи запрошує на цілком реальні ковбаски-гриль. А ковбаску неможливо з’їсти віртуально…
Переклад CREDO за: Мартін Якімович, Wiara
Від редакції:
В Україні долучитися до інтернет-трансляцій поклоніння Пресвятим Дарам можна на каналі Телебачення Віковічного Слова EWTN, у четвер з 12.00 до 13.00 години.
фінансово.
Щиро дякуємо!
