Роздуми над Першим читанням на суботу ХХХІІІ Звичайного тижня, рік ІІ
Сказано мені, Йоану: «Ось два моїх свідки. Вони — два оливкових дерева і два світильники, які стоять перед Господом землі. І коли хто бажає вчинити їм кривду, вогонь виходить з їхніх уст і спалює їхніх ворогів. І хто захотів би їх скривдити, той таким чином має загинути. Вони мають владу замкнути небо, щоб не йшов дощ у дні їхнього пророцтва; і мають владу над водами – обертати їх на кров і вражати землю будь-якою карою, скільки забажають.
А коли завершать своє свідчення, то звір, який виходить з безодні, вестиме з ними війну, переможе їх і повбиває. І їхні трупи залишить на вулицях великого міста, яке духовно зветься Содом та Єгипет, де і їхній Господь був розп’ятий. І будуть дивитися народи, племена, народності та язичники на їхні трупи три з половиною дні й не дадуть покласти їхні трупи в гроби. І мешканці землі будуть радіти та веселитися з цього, і будуть надсилати одне одному подарунки, бо обидва ці пророки мучили мешканців землі.
А після трьох з половиною днів дух життя ввійшов у них від Бога, і вони підвелися на свої ноги, і великий страх напав на тих, які за ними спостерігали. І почули вони величний голос із неба, що говорив їм: “Підійміться сюди!” І піднялися на небо в хмарі – і їх побачили їхні вороги».
Одкр 11,4-12
Йоан отримує видіння про двох таємничих свідків: це може стосуватися конкретних людей, але ще більше вони вказують на Церкву, яка посеред безбожного світу продовжує свідчити про Христа, закликаючи до покаяння (прочитайте, будь ласка, весь 11 розділ, бо там важливі деталі!). Церква має свідчити навіть у періоди найбільших утисків, коли її старатимуться віддалити від публічного життя. Жодна влада — ні людська, ні сатанинська — не в змозі змусити їх замовкнути. Парадоксально у період переслідування віруючі відчувають особливу Божу опіку, яку важко пояснити, тому ніхто не може їм зашкодити. На сцені з’являється «звір, який виходить із безодні», що воює з ними і за деякий час перемагає їх на своїй території: «Содом та Єгипет, де і їхній Господь був розп’ятий». Два географічних індикатора, що вказують на моральний занепад і тиранію та затверділість у невільницькому стилі життя. Це ті самі сили, що розп’яли Христа; вони ж борються з Церквою. І яка велика кількість людей радіє, що Церква — свідок Христа — замовкла, більше не буде «мучити мешканців землі». Євангеліє покаяння — мука для світу! Та радість їхня коротка (три з половиною дні) й перетворюється на «великий страх». Звір не має абсолютної влади. І те, чого проповідування Церкви в особі двох свідків не спромоглося осягнути (тобто їхнього навернення), тепер, після нещасть, нарешті стається: «І прославили Бога небес» (вірш 13).
Цей уривок для читачів Одкровення був потіхою та підтримкою. В час переслідувань, коли їхнє життя зазнавало небезпеки, знати, що Бог усе тримає в своїх долонях і що з тим переможним Агнцем ніхто не може рівнятися, додавало відваги.
Потрібно бути свідками! Для світу —можливо, що й для превеликої більшості, — слова Доброї Новини стануть незносними. Зло, яке вбивало Христа, намагатиметься вбити, закрити, змусити замовкнути. І це буде вдаватися. Церква страждатиме. Віруючі страждатимуть. Буде небезпека внутрішньої схизми і апостазії. Люди радітимуть, що не чути більше Євангелія, Церкви. Але не сили зла переможуть. Смерть прийде до всіх, але тільки вірні до кінця будуть «підняті на небо в хмарі». Відваги!
Для роздумів:
- що значить бути оливковим деревом та світильником, “які стоять перед Господом землі“?
- необхідність свідчити навіть у ворожі часи чи середовищі;
- страх перед смертю;
- як впливає реакція слухачів на моє християнське життя?
- буває різна радість;
- катаклізми приводять людей до визнання потреби Бога.
Молитва
Господи Ісусе, живу у мій час, у цій країні, де є відносна свобода. Розумію, що війна між силами добра і зла ведеться й тепер. Додай мені відваги і розуміння, що маю виконати свою місію свідка. Не знаю, скільки, але у Твоїй руці доля моя і світу. Прийми моє служіння і зміцни бути вірним до кінця!
фінансово.
Щиро дякуємо!
