Багато з нас живуть так, ніби не планують зустрічі з Христом. Нічого ані в поведінці, ані в способі життя не пов’язане з Господом.
Та є ще інша крайність: переконання, ніби ми зробили все правильно, тож Він очікує з розпростертими обіймами. Адже «я досконало знаю Біблію, мене щонеділі (або й щодня) бачать у храмі». Та ці обидві ситуації мають дещо спільне, пише ДивенСвіт.
Зробіть іспит своїй вірі, запитайте себе: чи справді моє серце відкрите для Бога, а чи мною керує щось інше?
«Не кожний, хто промовляє до мене: Господи, Господи! – ввійде в Царство Небесне, лише той, хто чинить волю Отця мого, що на небі, Багато мені того дня скажуть: Господи, Господи! Хіба ми не твоїм ім’ям пророкували? Хіба не твоїм ім’ям бісів виганяли? Хіба не твоїм ім’ям силу чудес творили? І тоді я їм заявлю: Я вас не знав ніколи! Відійдіте від мене, ви, що чините беззаконня!» (Мт 7,21-23).
В 15 розділі Євангелія від Йоана написано: Ісус говорить, що ті, хто не залишаються з Ним, подібні до гілки, «вкинутої у вогонь і спаленої».
Написане в 7 розділі Євангелія від Матея — це «попередження лжепророкам». То такі люди, як Юда. Він був в оточенні Ісуса, був схожий на вівцю, але був вовком в овечій шкурі. Юда ніколи не любив Ісуса, а любив те, що було на столі Господа; й він робив усе, що робили учні, але його серце не було з Господом.
Важливо, щоб ми запитували себе, чи справді любимо Господа. А чи Він для нас — засіб для досягнення мети? Чи насправді ми хочемо слідувати за Ісусом?
Ті, хто воістину хоче слідувати за Ісусом, будуть ходити з Ним і будуть готові любити Його у вічності.
Питання в тому, який стан вашого серця? Кожен з нас має свої гріхи, кожен з нас продовжує грішити в думках, словах і ділах, — але праведність не така важлива, як стан серця.
Господь не очікує від нас досконалості. Ми увесь час маємо молитися і просити Христа очистити нас від гріхів. Ми повинні задуматися про те, що в нашому серці.
Якщо любите Господа Ісуса Христа — сповідайте свої гріхи і продовжуєте свою подорож із Ним.
фінансово.
Щиро дякуємо!
