Бенкет на Горі чудес

Роздуми над Словом Божим на середу І тижня Адвенту

Цей уривок Євангелія розповідає про друге чудо помноження хлібів. Тут знову з’являється головна тема Адвенту — прихід Господа.

Цього разу чуємо, як Ісус повертається над Галілейське море. Він полишає околиці Тиру та Сидону після першої (і єдиної) своєї подорожі поза межі Обіцяної Землі. Це міста Фінікії, язичницької країни, що межує на півночі з Ізраїлем. Він повертається не сам, адже після того, як Господь зцілив дочку ханаанянки (Мт 15,21-28), за Ним стала йти велика кількість людей, шукаючи зцілення.

Досі Ісус обмежувався лише загиблими вівцями з дому Ізраїля. Тепер за Ним слідують фінікійці та, мабуть, інші язичники, які мешкали в Галілеї. Вони відчули, що Син Давида прийшов також і до них. Велика і покірна віра жінки з Фінікії, яка отримала крихти хліба Божого милосердя зі столу Господа, відкриває великий бенкет на горі для усіх народів, спраглих віри та голодних милосердя.

Люди звідусіль сходять на гору до Ісуса, маючи при собі своїх хворих. Перераховані майже всі можливі хвороби: криві, каліки, сліпі, німі та численні інші. Усіх цих хворих клали (можливий також переклад «покидали», або «викидали») при ногах Ісуса, й Він оздоровлював їх (therapeuo). Усі вони були наче покинуті вівці, що не мали пастуха (Мт 9,36). Саме тому вся сцена розгортається на горі, на якій Христос зображений як пастир серед овець, що можуть лежати біля Його ніг.

Стаються численні зцілення. Усі ці люди три дні, далеко від домівок, витривало йшли за Ісусом і перебували з Ним. Натовп перед усім цікавився Ісусом, бо Він усіх зцілював. Проте вони не забували, що причиною кожного добродійства є Бог. Язичники були надзвичайно здивовані, що молодий вчитель із Назарета зцілював усяку неміч, і не вагалися прославляти Бога Ізраїлю.

Саме для них відбувається друге помноження хлібів. Перше відбулося виключно для Вибраного народу. Тоді зібрали куснів, що залишились, дванадцять повних кошиків, як знак дванадцяти колін Ізраїля (Мт 14,13-21). Тепер Господь приходить із даром хліба до всіх народів, і вже збирають сім повних кошиків. Саме сім народів було перераховано у Ханаані, що їх мав прогнати Ісус Навин, коли Ізраїль посідав Обіцяну Землю (ІсНав 24,11).

Господь не хоче нікого відпускати голодним. Перспективи, які відкриває Ісус щодо інших народів та країн, були такими грандіозними, що учні розгублено і зніяковіло запитують Його: Де нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки люду? Потреби величезні, а наші мізерні людські можливості й зусилля нічого не змінять, якщо не будуть принесені до Нього.

Скільки маєте хлібів? — запитує Господь і бере їх у свої руки, щоб прийти до кожного з нас у хлібі.