Папа Франциск про «Євангеліє антистраху»

«Хто вірить в Ісуса, той не може сумувати», бо протилежністю «християнського народу є сумний народ».

Промовляючи до паломників з дієцезій Удженто-Санта-Марія-ді-Леука та Мольфетта-Рува-Джовіндзано-Терліцці, Папа процитував уривок з «Євангелія мужності» єпископа Антоніо Белло, який походив із тієї місцевості, повідомляє Vatican News.

Наприкінці квітня цього року Святіший Отець відвідав місцевість Алессано на півдні Італії, де народився й похований єпископ Антоніо Белло, та місто Мольфетту, де був осідок очолюваної ним дієцезії, якраз у 25-ту річницю відходу до вічності цього ієрарха. Його до кінця життя називали «дон Тоніно» за його любов до людей та старання на користь убогих і миру. В суботу, 1 грудня 2018 р., 1700 паломників із цих дієцезій разом зі своїми єпископами прибули з паломництвом до Ватикану.

Не піддаватися журбі та не обмовляти інших

Зустрічаючись із прочанами в залі Павла VI, Папа Франциск навів слова єпископа Белло, який закликав вірних не піддаватися журбі, не перетворювати своє життя у жалобне. І якщо «засвоїмо цю рекомендацію, впроваджуватимемо її в життя, то вноситимемо скарб Божої радості в убогість людини сьогодення». Натомість той, хто піддається опануванню смутком, той «залишається самотнім».

Самотнім, як той, хто «розпускає плітки». Це люди, що мають «сумне серце», бо той, хто опанований журбою, не має друзів і союзників. «Він бачить лише темну сторону життя. Може, все є прекрасним і світлим, але така людина бачить пляму», — сказав Святіший Отець. А той, хто «перед проблемами ставить Господа», віднаходить радість.

Наш Бог — Бог несподіванок

У контексті початку Адвенту, «періоду розради й надії» в очікуванні на Різдво, Папа заохочує зазирнути в себе, щоб побачити: всієї цієї новизни, яку зустрічаємо щодня, «не вистачає для того, щоби втамувати наші очікування». Лише Бог може це зробити.

«Це прекрасно, — пояснив він, — очікувати на Божу новизну: не жити очікуваннями, які пізніше не здійснюються, але жити в очікуванні, тобто прагнути Господа, який завжди приносить щось нове. Завжди! Він ніколи не повторюється. Важливо вміти чекати на Нього: не склавши руки, але залишаючись  активними в любові».

Радість очікування

Як підкреслив Святіший Отець, ми, християни, покликані «зберігати та поширювати радість очікування». Ми ж бо чекаємо на Бога, а Він чекає на нас. «Бог відвідує нас і чекає на те, щоб назавжди бути з нами. Якщо ж ти проганяєш Його, Господь залишається при дверях, чекаючи на те, що знову дозволиш Йому увійти. Ніколи не проганяймо Господа зі свого життя!» — закликав Папа.

Євангеліє «антистраху»

Наступник святого Петра зауважив: Дон Тоніно Белло відзначав, що в житті не бракує страхів, та казав, що Адвент відповідає на це через «Євангеліє антистраху». Бо в той час як людина, яка боїться, прибита до землі, — «Господь своїм словом підводить її».

«Якщо страх спонукає простягнутися по землі, Господь запрошує підвестися; якщо негатив змушує дивитися вниз — Ісус запрошує підвести погляд до неба, звідки Він прийде. Бо ми — не діти страху, але Божі діти», — сказав Святіший Отець. Господь кличе кожного відплисти на глибінь:

«Життя, позбавлене ризику та повне страху, яке намагається зберегти саме себе, не є християнським. Це життя не є плідним. Ми створені не для спокійних мрій, а для сміливих. Приймімо запрошення підвестися […] з диванів життя — зі зручностей, які роблять нас лінивими, від марноти світу, яка викликає внутрішні недуги, від жалю до себе самих, що робить життя похмурим».