Як повідомлялося раніше, 7 грудня у Львові в центрі Митрополита Андрея Шептицького відбулася зустріч молодіжних душпастирів УГКЦ та РКЦ із митрополитом Львівським архієпископом Мечиславом Мокшицьким і главою УГКЦ Блаженнішим Святославом Шевчуком.
Зустріч була присвячена Синоду на тему молоді, який відбувся у жовтні цього року у Ватикані і в якому приймали активну участь українські ієрархи. На зустріч із синодальними отцями прибули відповідальні за душпастирство молоді в дієцезіях, а також представники християнських молодіжних організацій та рухів. Організували цю подію Комісія у справах душпастирства молоді РКЦ в Україні та Патріарша комісія у справах молоді УГКЦ.
Ця зустріч була тим майданчиком, на якому можна було почути з перших вуст про те, що відбувалося на Синоді, про що говорили Папі наші ієрархи, а також нагода почути душпастирів молоді у контексті Собору, зробити якісь спільні висновки, опрацювати якісь душпастирські моделі. Це був час живого спілкування, обміну думками на тему того, як працювати з молоддю у контексті сучасних викликів, де шукати нових моделей душпастирювання, якою мовою говорити до молоді сьогодні?
Митрополит Мечислав Мокшицький наголошував на тому, що фундаментом всього є виховання у родині і саме тому він багато говорив про це на Синоді. Те, якою є родина, як виховує дітей, які цінності вкладає, таку молодь ми отримуємо і з нею будуємо майбутнє. Отже, спершу варто підтримувати родини.
«Якою є Вселенська Церква у своїй турботі про молодь? Якою є сьогодні молодь у рамках глобального світу? Яким є образ молодіжного душпастиря, якого молодь хоче, а Церква потребує?» — це ті питання, на які шукав відповіді Блаженніший Святослав. Глава УГКЦ наголосив, що молодь — це не майбутнє Церкви, а її сьогодення і якщо церковна спільнота не вміє говорити з молоддю сьогодні, то завтра не зможе говорити з більшістю своїх вірян взагалі. Отже, душпастирство молоді – це ключ до майбутнього Церкви.
Синодальні отці розповідали про те, як молодь, що брала участь у засіданнях, реагувала на виступи єпископів, як висловлювала своє ставлення до різних проблем. Питанням, яке турбувало багатьох, була еміграція молоді, адже втрачає і країна, і Церква. Також говорилося багато про потребу у зрілих душпастирях, які могли би виховувати зрілу молодь, які були б прикладом.
Архієпископ Мечислав підкреслив, що вік душпастиря молоді не має значення, більше йдеться про те, чи вміє він знаходити спільну мову з молодими людьми, чи не боїться викликів, які ставить перед ним служіння і чи має авторитет.
У коментарі для СREDO заступник голови Комісії душпастирства молоді РКЦ в Україні о. Міхал Воцял SDB розповів, яку мету ставили собі організатори, запрошуючи отців Синоду на зустріч із душпастирями молоді, як готувалися та які плани має Комісія на найближче майбутнє:
— Синод, що відбувся у Ватикані у жовтні цього року, це виклик для цілої Церкви. Знаючи про це, ми розпочали синодальний шлях в Україні півтора роки тому, коли попросили 1256 молодих людей заповнити анкету, про яку просив Папа Франциск. Також ми попросили про це душпастирів молоді, які нам відповіли. Завдяки цьому ми мали можливість побачити певний зріз того, як молодь бачить Церкву, як душпастирі бачать роботу з молоддю в Україні. Наступним кроком був такий собі Синод перед Синодом, тобто Форум молодіжних душпастирів. Він проходив у червні цього року в УКУ. Ми запросили на нього також наших єпископів. Римо-Католицьку Церкву представляв єпископ Едвард Кава. І там також виникла ідея, щоб зустрітися після Синоду і почути, який був досвід синодальних отців і себе запитати, що ми можемо і хочемо робити далі, як просувати наше душпастирство молоді. Тобто, це логічний процес, який почався півтора роки тому і, сподіваюся, буде продовжуватися і надалі.
Тут присутні представники молодіжних душпастирств 5 дієцезій РКЦ в Україні, представники трьох чоловічих та одного жіночого монаших згромаджень, тобто десь 70 % тих, кого ми запрошували, відгукнулися. Це хороший показник. Маємо багато ревних душпастирів, які хочуть працювати для добра молоді та їхнього спасіння. У нас є своя стратегія, вона розписана на 2018-2020 рік і там чотири сфери, у яких ми працюємо. Перша — це покликання, що було зрештою основною темою Синоду – допомогти молодій людині знайти своє покликання. Друга – це тренінги для душпастирів молоді, щоб підвищити якість служіння тим, кому вони покликані служити. Третя – інтегрувати душпастирство, адже бачимо, що багато що робиться, але люди часто навіть не знайомі між собою і ця зустріч сьогоднішня також і для того, щоб познайомитися, поділитися досвідом, обмінятися ідеями. Четверта – обмін інформацією – хочемо бути інформаційним майданчиком. Плануємо також в РКЦ в Україні створити окрему комісію до справ католицької освіти. Зараз ми очікуємо, що буде створено багато освітніх закладів з ініціативи Католицької Церкви, Поки що усіма питаннями, які із цим пов’язані, займаємося ми, але насправді для цього варто створити окрему комісію.
Своїми враженнями поділилися також учасники зустрічі.
Отець Кирило Тополевський OFM, асистент Францисканської молоді провінції Святого Архангела Михаїла розповів, чого очікує від післясинодальної зустрічі:
— Ми приїхали, щоби зачерпнути для себе якусь інформацію, щоби поспілкуватися з людьми, поділитися досвідом, почути від очевидців, так би мовити, про те, про що говорилося на Синоді, побачити їхні живі емоції, якісь враження, адже це не те саме, що прочитати про це в інтернеті. Нам цікаво поспілкуватися, відчути підтримку, почути однодумців.
Отець Юстин Олександр Копитко OFM, відповідальний за тренінги душпастирів молоді, поділився своїми думками з приводу важливості подібних заходів для молодіжних душпастирів:
— Я цікавився Синодом від самого початку, як тільки розпочалася підготовка до його проведення. Мав можливість бути в Римі якраз у той період, я там навчався – вивчав душпастирство молоді і писав ліценціатську працю, керівником якої власне був о. Россано Саля, призначений особисто Папою Римським надзвичайним секретарем цього Синоду. Тобто, це людина, яка готувала цей Синод, відповідала на різні запитання, готувала різні дискусії. І я мав можливість з ним спілкуватися і чути його голос щодо цього Синоду. Крім того, мав можливість читати різні документи. Ддуже шкода, що немає перекладених українською Instrumentum Laboris, тобто документу, який був виданий через кілька днів після завершення Синоду. Переклад цих документів дав би можливість всім охочим ознайомитися з тим, які пропозиції чи теми були підтримані. Саме тому я хотів тут бути, щобм почути, що відбулося, про що говорилося і почути свідчення живих свідків Синоду.
У мене теж з’явилася така думка під час обговорень, щоб влаштувати зустріч із усіма єпископами римо-католицькими України, щоб від них почути, чого очікують, щоб можливо додали якогось заохочення, поділилися своїм досвідом. Також це могла би бути нагода душпастирів розповісти єпископам, яка ситуація з молоддю сьогодні, допомогти єпископам розробити якийсь ефективний план роботи з молоддю в Україні.
фінансово.
Щиро дякуємо!
