Роздуми

Чому Бог допускає страждання людини, зокрема, своїх послідовників?

12 Грудня 2018, 11:23 5024

Цю тему, звісно, глибоко і мудро розкривали святі Отці Церкви і богослови, але невідступні запитання одного з моїх знайомих змусили дати особисту відповідь — щоправда, дуже узагальнену і стиснуту.

Оскільки Бог створив людину свобідною у своїй волі та розумною для розрізнення добра і зла, то людина, відповідно, має волю і вибір до вчинення добра або зла. І цю волю Бог поважає, інакше людина була б наче запрограмований робот без почуттів і свобідної волі. А ми, люди, з нашим розумом і волею такого б не хотіли, правда? Саме тому Бог дає людині вільно діяти. І саме тому Адам і Єва піддалися спокусі та обрали непослух Богові, натомість послухались лукавого змія. Ми не знаємо, чи саме так було, а чи це образ, який відображає падіння людства в особі біблійних персонажів Адама і Єви як наших прародичів. Тим не менше, той переступ мусив бути належно покараний, що Бог і зробив, прогнавши перших людей з Едему, пише Католицький оглядач.

А далі продовжилась історія переступу: Каїн через свою заздрість вбиває брата Авеля; несправедливість множиться, і врешті доходить до «точки кипіння» зла, коли Бог вирішує (Він вправі це робити, бо ж є Творцем…) знищити людство потопом, але зі свого милосердя рятує життя праведному Ноєві та його сім’ї, завдяки чому людство продовжило своє існування; пізніше було поневолення ізраїльського народу в Єгипті, але потім Бог через праведного Мойсея виводить ізраїльтян із тої неволі через пустелю. Але що було там? Скільки чудес Бог зробив для них, а вони заледве після того знову і знову відступали від Нього і поклонялися зробленим своїми ж руками божкам… Чому? Бо в них була воля і свобода вибору, подарована Богом. Зате використовували її не за призначенням! Хоче людина торкнутися вогню? Тоді може це зробити! Але результат її бажання буде болючий. І ще багато можна наводити прикладів із давніх часів, але я навів лише кілька, щоб наочно підкріпити свою позицію про наявність і причини страждання на початку і протягом історії людства.

Так-от, врешті дійшло до того, що Бог вирішив спасти людство від смертельного наслідку гріха, пославши свого Сина до нас, у нашій подобі і в нашому тілі, бо краще наблизитись до людини неможливо, аніж стати нею самою, маючи таке ж тіло, яке зазнає болю, маючи серце і душу, які можна зранити і зрадити… Та ще й народився Син Божий в убогих умовах, серед тварин… Подумати тільки: Той, Хто створив усю Вселенну, в таких умовах!.. Та якби Христос не прийшов у такий спосіб, то багато хто з людей міг би подумати і говорити: «Що там Йому, Богові вгорі! Легко Йому звідти нас повчати і від нас всього вимагати?!» Але ні, Він заради любові навіть дозволив своєму Синові зазнати тяжких страждань бичування, знущань і насміхань і, врешті-решт, розп’яття на хресті…

Отож, сам Син Божий зазнавав страждань. І попередив Своїх послідовників: «У світі страждатимете. Та бадьоріться! Я переміг світ!» (Йн 16,33)

«Але чому ж Бог допускає таке страждання для своїх послідовників?!» — багатьом напрошується таке запитання. Думаю, що відповідь на нього є в Посланні до євреїв: «Інші загинули в муках, відкинувши визволення, щоб осягнути ліпше воскресіння. Інші наруг і бичів зазнали та ще й кайданів і в’язниці; їх каменовано, розрізувано пилою, брано на допити; вони вмирали, мечем забиті; тинялися в овечих та козячих шкурах, збідовані, гноблені, кривджені; вони, яких світ був невартий, блукали пустинями, горами, печерами та земними вертепами. І всі вони, дарма що мали добре засвідчення вірою, не одержали обіцяного, бо Бог зберіг нам щось краще, щоб вони не без нас осягли досконалість» (Євр 11,35-40).

Тому гадаю, що саме про це йдеться Богові, і через те, що страждання є лише короткочасним на землі з погляду вічності, бо завдяки ним людина досягає досконалості й щасливого вічного життя. А це найголовніше. Бо тутешнє життя є лише маревом і ніби дзеркалом майбутнього — вічного.

Якщо людина не страждає, то не може стати досконалою. Апостол Павло в Посланні до римлян (5,5) пише про таку послідовність духовного зростання людини: «… ми хвалимось і в стражданнях, знаючи, що страждання дає терпеливість, терпеливість — досвід, а досвід – надію. Надія ж не засоромить, бо любов Бога була вилита в серця наші Святим Духом, що нам даний».

Більше того, людина навряд чи зможе сподобитися вічного Царства Божого без страждання. Крім слів Христа «у світі страждатимете» є ще й інші: «Голоситимете, ридатимете, світ же радітиме» (Йн 16, 20). Тут Спаситель протиставляє земні страждання Його послідовників, які обернуться для них вічною радістю, і земні веселощі світу, які доведуть їх до вічної кари…

Є ще й інше місце в Святому Письмі, яке підтверджує цю тезу: притча Христа про багача, який «одягався у порфиру і висон і бенкетував щодня», і про вбогого Лазаря, «який лежав біля брами багача, вкритий струпами. Він бажав насититися крихтами, що падали зі столу багача; пси приходили і лизали його струпи». Коли померли обоє, то Лазаря ангели понесли на лоно Авраамове, а багач потрапив у пекло: «І ось, терплячи муки у пеклі, він підняв очі свої і побачив здалеку Авраама і Лазаря з ним і став волати: “Отче Аврааме, змилосердься наді мною і пошли Лазаря, нехай умочить кінець пальця свого у воду та прохолодить язик мій, бо я мучусь у полум’ї цьому”. Але Авраам сказав йому: “Чадо! Згадай, що ти одержав уже блага твої за життя твого, а Лазар — тільки зло, отже тепер він тут тішиться, а ти страждаєш”».

Як бачимо, Слово Боже вчить, що страждання для спасіння і здобуття вічної нагороди — це необхідна умова. Але страждання бувають різні: є дуже тяжкі — мученицькі, але вони можуть тривати досить коротко, а є й повсякденні, які відзначаються терпеливим несенням всяких скорбот, хвороб, утискань, наклепів, образ і т.ін., і вони можуть бути дуже тривалими і через те навіть важчими за перший вид страждань.

Та ми навіть у тутешньому житті бачимо плоди: безтурботність і розкошування неодмінно деградують людину і роблять її духовно-морально і навіть фізично млявою, а всякі скорботи і страждання роблять людину загартованою, стійкою, витривалою… А головне — ближчою до ближніх, бо така людина вміє співстраждати і розуміти проблеми і біль ближнього, а отже, так вона стає ближчою і до Бога. Бо шлях до Бога обов’язково йде через ближнього.

Це лише кілька думок, адже на цю тему можна писати книжки…

 

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

[recaptcha]

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

The Coolest compilation of onlyfans porn tapes on PornSOK.com zlib project Immediate Unity