Поради

Cповідь з усього життя. Як це зробити?

19 Грудня 2018, 15:04 13415

Генеральна сповідь, або сповідь з усього життя чи з тривалого періоду життя, практикувалася в Церкві від самого початку. Багато святих і блаженних заохочували до Таїнства покаяння та примирення, яке охоплює все життя каяника.

Святий Тома Аквінський вважав, що добровільна генеральна сповідь зі старих, уже відпущених гріхів, — дуже корисна, оскільки сприяє відпущенню тимчасової кари за гріхи. Бенедикт XI (1240-1304) в конституції «Intern cunctas» хвалив і рекомендував добровільну сповідь з усього життя.

Водночас він зауважив, що вже відпущені гріхи не треба знову піддавати владі ключів, тобто сповідувати. Так постановив Тридентський Собор. Так навчає Церква і донині.

У поширенні генеральної сповіді особливу роль, переважно через Духовні вправи, відіграв святий Ігнатій Лойола (1491-1556). Він особисто пережив благословенні наслідки генеральної сповіді. Насамперед як грішник, що навернувся, він «посповідався з усього життя» в Монсерраті 1522 р., а по роках навчання і священства — у Венеції 1537 р. як ревний сповідник і духовний керівник. Також сьогодні «Духовні вправи — це привілейоване місце виразного і значущого відновлення християнського сакраментального життя».

Великою допомогою в підготовці до генеральної сповіді може бути метод, запропонований святим Ігнатієм Лойолою в Духовних вправах.

 

Іспит совісті

Святий Ігнатій заохочує, розпочинаючи іспит совісті, зокрема перед генеральною сповіддю, насамперед «дякувати Богу, нашому Господу, за отримані добродійства» (ДВ 43.1). Це відлуння слів святого Павла: «Подяку складайте за все, бо така Божа воля про вас у Христі Ісусі» (1Сол 5,18).

Перший крок у рахунку сумління — це не перелік гріхів, часто механічний, наповнений страхом, або під тиском різних підсвідомих захисних механізмів. Рахунок сумління має бути насамперед нагадуванням та внутрішнім смакуванням добродійств люблячого Бога. На думку святого Ігнатія, «серед усіх немислимих беззаконь і гріхів невдячність — одна з найогидніших речей; […] це забування отриманих благ, благодатей і дарів; причина, початок і джерело всякого зла та гріхів».

Пенітент, пригадуючи благословення Божої любові, вслуховується в любовне зізнання Бога: «Перш ніж Я уклав тебе в утробі, Я знав тебе» (Єр 1,5); «Я притягав їх людяними мотузками — поворозами любові» (Ос 11,4); «Одна ж єдина моя голубка, моя досконала» (Пісн 6,9); «Бо дорогий ти в мене і цінний, і Я тебе люблю» (Іс 43,4); «Я полюбив тебе відвічною любов’ю» (Єремія 31: 3); «Дивіться, яку велику любов дав нам Отець» (1 Йн 3,1).

Подяка, якою розпочинаємо іспит совісті, зокрема під час генеральної сповіді, «відкриває наші очі та серця на дари, які з Божої волі стали нашою долею».

Другий крок в іспиті совісті — це «прохання про благодать пізнати гріхи і відкинути їх» (ДВ 43.2). Пенітент, пригадуючи Божі добродійства, ще ясніше бачить скоєні у житті гріхи та їхню огидність, і має ще більше бажання відкинути їх. Він знає, однак, що його очі часто підлещуються до нього, не даючи побачити свою провину і зненавидіти її (Пс 36,3). Тому з усього серця просить милосердного Бога Отця у Святому Дусі про благодать пізнати гріхи і рішучо їх залишити. Сучасний християнин, який живе у світі великих досягнень науки і техніки, наражається на небезпеку втратити sacrum, таємницю. Найчастіше він не приступає до Таїнства Примирення головно тому, що не почувається аж таким великим грішником. Тим більше він потребує освячувальної благодаті Святого Духа, щоб бути здатним пізнати внутрішню порочність і гидоту скоєних гріхів.

Третій крок іспиту совісті — це «вимагати від душі усвідомлення» скоєних гріхів «насамперед щодо думок, потім щодо слів і, нарешті, щодо вчинків» (ДВ 43.3). Необхідно дослідити гріхи, скоєні проти Божих заповідей, церковних заповідей, вчення Церкви, обов’язків стану, в якому ми живемо, і натхнень Святого Духа.

 

Жаль за гріхи

У святій сповіді особливу роль відіграють два чинники: Божий чинник — Кров Ісуса Христа, і людський чинник — сльози нашого жалю. Катехизм Католицької Церкви каже: «Між актами каянника перше місце займає жаль. Він є «болем душі і ненавистю до вчиненого гріха з рішенням не грішити більше в майбутньому» (ККЦ 1451).

Для того, щоб збудити в собі щирий і глибокий жаль за гріхи, святий Ігнатій пропонує пенітенту замислитися над тим, хто він, применшуючи себе через наступні порівняння: «Насамперед — хто я такий у порівнянні з усіма людьми? По-друге — хто такі люди в порівнянні з усіма ангелами і святими в раю? По-третє — замислитися, ким є всі істоти в порівнянні з Богом? А я сам — ким можу бути? По-четверте — замислитися над усією своєю зіпсованістю і тілесною потворністю. По-п’яте — подивитися на себе як на якусь гнійну рану, з якої вийшло стільки гріхів, стільки беззаконня і вся ця огидна отрута» (ДВ 58).

Пенітент також може роздумувати над тим, ким є Бог, проти якого він вчинив гріх: «Замислитися над Його божественними якостями та порівняти з противними їм якостями в мені: Його мудрість із моїм невіглаством; Його всемогутність із моєю слабкістю; Його справедливість із моїм негідництвом; Його доброту з моєю злістю» (ДВ 59).

Пенітент також розглядає «в думках всі створіння [і дивується], як вони дозволили мені жити; так, зберегли мені життя. Як ангели, які є мечем Божої справедливості, зносили мене і охороняли, і молилися за мене? Як святі могли заступатися за мене і молитися за мене? А небо, сонце, місяць і зірки? А сама земля — як це сталося, що вона не розчахнулася і не поглинула мене, створюючи нове пекло, щоби я вічно переживав у ньому тортури?»(ДВ 60). Пізнаючи свою велику гріховність і нескінченну любов Бога, він переживає глибший жаль і велике бажання надалі любити Бога і служити тільки Йому в усьому.

 

Сильне рішення виправитися

«Прийняти рішення виправитися за допомогою Його благодаті» (ДВ 43, 5). На думку святого Ігнатія, великою допомогою в рішенні виправитися буде «уявити собі Христа, Господа нашого, присутнього, який висить на хресті, і поговорити з Ним, [запитуючи його], як це сталося, що Він, будучи Творцем, став людиною, а від вічного життя перейшов до смерті й конання за мої гріхи. Так само, дивлячись на себе, запитати: «Що я зробив для Христа? Що я роблю для Христа? Що маю зробити для Христа?» І так, дивлячись на Нього в такому стані — прибитого до хреста — подумати над тим, що спаде мені тоді на думку» (ДВ 53).

 

Визнання гріхів

Коли ми визнаємо свої гріхи, [Бог] […],відпускає їх нам (1Йн 1,9). Сповідування гріхів священикові — невід’ємна частина Таїнства покаяння і примирення, оскільки «Через сповідь людина правдиво дивиться на гріхи, вчинені нею, бере за них відповідальність на себе і через те знову відкривається Богові і Церковному спілкуванню, щоб уможливити нове майбутнє» (ККЦ 1455). Пенітент, сповідуючи гріхи всього життя або якогось тривалого періоду, може розпочати з минулого і «йти рік за роком або період за періодом» (ДВ 56).

При визнанні гріхів треба пам’ятати, щоб воно завжди присоромлювало, тобто щоби пенітент, визнаючи гріхи, не намагався себе обілити, виправдувати чи пояснити. Слід бити в те, що йому найдошкульніше; відзначити підступну рису гріхів, які він хотів би приховати; підкреслити дрібну принизливу обставину, яка ганьбить його.

«Тим більше стережімося, щоб не втопити принизливого звинувачення в потоці звинувачень безбарвних, не намагатися приховати свою провину, висловлюючи почуття смирення і жалю, які нас підносять; щоби не приховати її зручними виправданнями, перш за все, не збільшувати її, щоби виглядати в очах сповідника душею смиренною, а не жалюгідною і гріховною. […] Ніколи не звинувачуймо себе в чомусь, якщо не почуваємося винними в цьому; не вважаймо себе також гіршими, ніж ми є. Це велика небезпека для внутрішньої пихи, яка милується виглядом добровільних принижень. Це дуже шкодить душі, оскільки сповідник добре її не знає і не може з користю покерувати нею».

 

Відшкодування

Кожен гріх кривдить ближнього, тому «потрібно зробити все можливе, щоб цю кривду виправити (наприклад, віддати вкрадені речі, повернути добру славу того, на кого був зведений наклеп, винагородити кривди ). Звичайна справедливість вимагає цього. Крім того, гріх ранить і ослаблює самого грішника, як і його зв’язок із Богом і з ближнім. Розрішення усуває гріх, але не усуває усього безладу, спричиненого гріхом. Грішник, звільнений від гріха, повинен ще цілковито відновити своє духовне здоров’я. Отже, він повинен зробити щось більше, щоб виправити свою провину: він повинен «відшкодувати» відповідним способом або «спокутувати» свої гріхи» (ККЦ 1459). В наш час відшкодування і залагодження явно знехтуване. Його обмежили лише виконанням покути, заданої сповідником. Водночас нам самим не спадає на думку вимагати від себе якогось відречення або впокорення, яке б доповнило відшкодування.

Суть відшкодування виражається трьома словами, які також вказують на його метод: винагорода, яка відноситься до стосунків з іншими людьми і має своє джерело в чесноті справедливості; покута, яка стосується Бога і є плодом чесноти покаяння і витікає з дитячої любові; а також виправлення, яке стосується нашого внутрішнього життя і потребує як розсудливості, так і ревності. Для того, щоб виправити своє дотеперішнє життя, треба «насамперед через відречення віддалити [від душі] небезпечні умови, потім оточити її умовами, які сприятимуть розвитку, даючи їй розумно встановлені правила життя; також треба навчитися панувати і працювати над собою».

Генеральна сповідь — це надзвичайна допомога на шляху пізнання, любові та наслідування Ісуса Христа. Сповідь з усього життя або з якогось тривалого періоду має величезний вплив на поглиблення нашого духовного життя, оскільки через неї ми ніби ширше відкриваємося — бо всім дотеперішнім життям — на нескінченно милосердного Бога Отця, приймаючи в Ісусі Христі дари прощення гріхів і зцілення ран, яких вони завдають.

Переклад CREDO за: Вацлав Круліковський SJ, DEON

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

[recaptcha]

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

The Coolest compilation of onlyfans porn tapes on PornSOK.com Immediate Unity