Послання Святішого Отця на XXV Всесвітній День Молоді

Дорогі друзі!

Цього року виповнюється двадцять п’ята річниця від дати заснування Всесвітнього Дня Молоді, за бажанням Святішого Отця Йоана Павла II, як щорічної зустрічі віруючої молоді всього світу. Це був пророчий початок, що приніс рясні плоди, дав можливість новим поколінням християн зустрічатися, слухати Слово Боже, відкривати красу Церкви і переживати глибокий досвід віри, що привело багатьох до рішення повністю віддати себе Христу.

Нинішній XXV День Молоді є етапом на шляху до майбутньої Всесвітньої зустрічі молоді, що відбудеться в серпні 2011 року в Мадриді, куди, я сподіваюся, ви приїдете, щоб пережити цю благодатну подію.

Для того, щоб допомогти вам підготуватися до цього святкування, мені б хотілося запропонувати вам деякі роздуми на цьогорічну тему зустрічі: «Учителю благий! Що мені робити, щоб успадковувати життя вічне?» (Мк 10,17), взяту з євангельського епізоду зустрічі Ісуса з багатим юнаком; тему, яка вже піднімалася в 1985 році Папою Йоаном Павлом II у прекрасному посланні, вперше адресованому молоді.

1. Ісус зустрічає молодого юнака

«Коли він вирушив у дорогу, прибіг один, упав перед ним навколішки й почав його питати: «Учителю благий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне?». «Чого називаєш мене благим?» – сказав до нього Ісус. – «Ніхто не благий, окрім одного Бога. Заповіді знаєш: Не вбивав, не перелюбствуй, не кради, не свідкуй неправдиво, не кривдь, шануй свого батька та матір». Він же у відповідь мовив до нього: «Учителю, я вже те дотримував змалку». Тоді Ісус, поглянувши на нього, вподобав його і сказав йому: «Одного тобі бракує: піди, продай, що маєш, дай бідним, то й будеш мати скарб на небі. Тоді прийди і, взявши хрест, іди за мною». Той же, зажурений тим словом, відійшов геть засмучений, – мав- бо великі багатства». (Мк 10, 17-22).

Ця розповідь є красномовним виявом пильної уваги Ісуса до молоді – до вас, до ваших очікувань, до ваших надій, і показує, наскільки великим є Його бажання зустрітися з вами особисто і зав’язати бесіду із кожним з вас. Адже Ісус перериває свою дорогу, щоб відповісти на питання співрозмовника, проявляючи повну увагу по відношенню до юнака, який був спонукуваний пристрасним бажанням бути з «Учителем благим», аби навчитися у Нього, як пройти свою дорогу життя. За допомогою цього євангельського уривка мій попередник бажав закликати кожного з вас «розвивати власний діалог з Христом – діалог, що має важливе значення для молоді» (Послання до молоді, п. 2).

2. Ісус, поглянувши на нього, вподобав його

В євангельській оповіді св. Марко підкреслює, що «Ісус, поглянувши на нього, полюбив його» (Мк 10,21). У погляді Господа міститься вся суть цієї найвищої зустрічі в нашому житті та всього християнського досвіду. Насправді християнство – це, перш за все, не мораль, а досвід зустрічі з Ісусом Христом, Який любить кожного – молодого чи старого, бідного чи багатого; Він любить нас, навіть коли ми відвертаємося від Нього.

Коментуючи цей епізод, Папа Йоан Павло II додав, звертаючись до вас, молодих: «Бажаю вам відчути на собі такий погляд! Бажаю вам особисто пережити ту істину, що Він, Христос, дивиться на вас з любов’ю!» (Послання до молоді, п. 7), з любов’ю, яка проявляє себе на хресті настільки повним і всеосяжним чином, що змушує св. Павла написати: «А що живу тепер у тілі, то живу вірою в Божого Сина, який полюбив мене й видав Себе за мене» (Гал 2,20). «Усвідомлення того, що Отець завжди любив нас у Своєму Сині, що Христос любить кожного і завжди, – пише далі Йоан Павло II, – стає твердою точкою опори для всього нашого людського буття»(Послання до молоді, п. 7). Це усвідомлення дозволяє нам долати всі випробування, в яких оголюються наші гріхи, страждання, відчай.

У цій любові знаходиться джерело всього християнського життя і основна причина євангелізації: якщо ми дійсно зустріли Ісуса, то не можемо не свідчити про Нього тим, хто ще не зустрівся з Ним поглядом!

3. Відкриття сенсу життя

Юнакові з Євангелія властива одна риса, притаманна також кожному з вас. Ви також багаті силою, мріями, надіями: всім цим ви володієте з надлишком! Сам ваш вік є величезним багатством не лише для вас, але й для Церкви та світу.

Багатий юнак запитує Ісуса: «Що мені робити?» Період життя, в якому ви зараз знаходитеся, – це час відкриття дарів, якими Бог щедро наділив вас, і час великої відповідальності. Крім того, це час прийняття важливих рішень, необхідних для влаштування власного життя. Отже, це час, коли пора запитати себе про справжній сенс життя і знайти відповідь на питання: «Чи задоволений я своїм життям, чи мені чогось бракує?».

Як юнак з Євангелія, можливо і ви також переживаєте ситуації нестабільності, хвилювання і страждання, які спонукають вас замислитися і змушують запитати себе: у чому ж полягає успішне життя? Що мені робити? Яким може бути моє життя? Що я повинен зробити, щоб моє життя було повноцінним і сповненим сенсу?» (там же, п. 3).

Не бійтеся ставити перед собою ці питання! Вони не пригнічуватимуть вас, а виражатимуть ті прагнення, що живуть у ваших серцях. На них потрібно дати не поверхневу відповідь, а таку, яка здатна задовольнити ваші справжні очікування на щастя.

Щоб відкрити сенс життя, яке може зробити вас повністю щасливими, слухайте Бога, в Якого є Свій задум любові для кожного з вас. Запитаєте Його з довірою: «Господи, який Твій задум як Творця і Отця для мого життя? Яка Твоя воля? Я хочу виконати її». Будьте впевнені, що Він відповість вам. Не бійтеся Його відповіді! «Бог більший, ніж наше серце, і він усе знає» (1Йо. 3,20)!

4. Прийди і йди за Мною!

Ісус, пропонуючи багатому юнакові вийти далеко за рамки задоволення його сподівань і особистих планів, говорить: «Прийди і йди за Мною!». Християнське покликання виникає із заклику люблячого Господа і може здійснитися лише завдяки відповіді любові: «Ісус закликає Своїх учнів до повного і абсолютного присвячення Йому свого життя, без властивих людині розрахунків і пошуків вигоди, лише безмежно довіряючи Богові. Святі приймають цей заклик і зі смиренною слухняністю поповнюють ряди послідовників розіп’ятого і воскреслого Христа. Їх досконалість у логіці віри, інколи з людської точки зору незрозумілої, полягає в тому, щоб більше не ставити в центр самих себе, а приймати рішення, що йдуть проти течії, живучи згідно з Євангелієм « (Бенедикт XVI, Проповідь під час Меси канонізації блаженних Зігмунда Щенсни Фелінського, Франсисько Колль-і-гитарта, Жозефа Даміана де Вестера, Рафаеля Арнаїса Барона і Марі де ла Круа (Жанни) Жуган 11.10.2009).

За прикладом учнів Христа і ви, дорогі друзі, приймайте з радістю заклик слідувати за Ним, аби жити насичено і плідно в цьому світі. Адже в Хрещенні Він кличе кожного слідувати за Ним через конкретні дії, любити Його над усе і служити Йому в братах. Багатий юнак, на жаль, не прийняв заклику Ісуса і пішов засмучений. Він не знайшов в собі мужності відмовитися від матеріальних благ ради того, щоб знайти найбільше благо, запропоноване Ісусом.

Смуток багатого юнака з Євангелія схожий на той, що народжується в серці кожної людини, коли у неї немає мужності слідувати за Христом, щоб зробити правильний вибір. Але ніколи не буває надто пізно відповісти Йому!

Ісус ніколи не втомлюється звертати Свій лагідний погляд і закликати стати Його учнями, але декому Він пропонує радикальніший вибір. У цей Рік священства мені б хотілося закликати хлопців і підлітків бути уважними, якщо Господь запросить їх до найбільшого дару – на дорогу Священства – і бути готовими прийняти з великодушністю і натхненням цей знак особливої переваги, розпочавши разом зі священиком, з духовним наставником необхідну дорогу розпізнавання покликання. Не бійтеся також, дорогі хлопці і дівчата, якщо Господь закликає вас до релігійного, чернечого, місіонерського життя або до особливого посвячення: Він вміє дарувати глибоку радість тому, хто відповідає Йому з відвагою!

Крім того, я закликаю тих, хто відчуває в собі покликання до подружжя, прийняти його з вірою, поклопотавшись закласти міцні основи, аби жити великим, вірним коханням, відкритим на дар життя, що є багатством і благодаттю для суспільства і для Церкви.

5. Спрямовані до вічного життя

«Що мені робити, щоб успадковувати життя вічне?». Це питання хлопця з Євангелія здається далеким від того, що хвилює багатьох наших молодих сучасників, оскільки, як відзначав мій попередник, «то хіба не ми є тим поколінням, якому світ і земний прогрес повністю закривають горизонт існування?» (Послання до молоді, п. 5). Але питання про «вічне життя» виникає в особливо важкі хвилини буття, коли ми втрачаємо близьку людину або коли переживаємо невдачу.

Але що це за «вічне життя», про яку говорить багатий юнак? Нам це пояснює Ісус, коли, звертаючись до Своїх учнів, стверджує: « Я вас знову побачу, і зрадіє ваше серце, і ніхто ваших радощів від вас не відбере» (Йо 16,22). Ці слова вказують на надихаючу пропозицію безкінечного щастя і радості бути наповненими божественною любов’ю назавжди.

Роздум над остаточним майбутнім, яке чекає кожного з нас, додає повноти сенсу існування, оскільки орієнтує задум життя не до обмежених і скороминущих горизонтів, а до більш глибоких, які спонукали любити світ, настільки улюблений Самим Богом, і присвятити себе його розвитку, але обов’язково зі свободою і радістю, які народжуються з віри і надії. Ці горизонти допомагають не абсолютизувати земні реальності, відчуваючи, що Бог готує нам більшу перспективу, і повторювати разом зі св. Августином: «Забажаємо разом небесної батьківщини, спрямуємося ж до неї, відчуваючи себе тут лише паломниками» (Commento al Vangelo di San Giovanni, Omelia 35, 9). Спрямувавши погляд у вічне життя, блаженний Пьєр Джорджо Фрассаті, який помер у 1925 році, маючи 24 роки, говорив: «Я хочу жити, а не животіти!» На фотографії, зробленій під час підйому в гори, яку він послав одному зі своїх друзів, він написав:»Вверх», натякаючи на християнську досконалість і на вічне життя.

Дорогі хлопці і дівчата, я закликаю вас не забувати про цю перспективу у вашому житті: ми покликані до вічності. Бог створив нас для того, щоб ми були з Ним назавжди. Вона допоможе вам наповнити сенсом ваші рішення і додати якості вашому життю.

6. Заповіді – дорога справжньої любові

Ісус нагадує багатому юнакові про десять заповідей як необхідну умову для того, щоб «успадковувати життя вічне». Вони є важливим орієнтиром для того, щоб жити в любові, щоб чітко відрізняти добро від зла і будувати міцне і довговічне життя. Також і вас Ісус запитує, чи знаєте ви заповіді, чи прагнете виховувати свою совість згідно з законом Божим, і чи застосовуєте ви це на практиці.

Звичайно, ці питання йдуть врозріз з нинішньою ментальністю, яка пропонує свободу, необтяжену цінностями, правилами, об’єктивними нормами, і закликає відмовитися від всяких обмежень миттєвих бажань. Але такого роду пропозиція, замість того, щоб вести людину в справжній свободі, перетворює її на раба самої себе, своїх спонтанних бажань, на раба таких ідолів, як влада, гроші, розгнуздані задоволення і мирські спокуси, роблячи її нездатною слідувати своєму вродженому покликанню до любові.

Бог дає нам заповіді, тому що бажає навчити нас справжньої свободи, тому що бажає творити разом з нами Царство любові, справедливості і світу. Слухати їх і виконувати – це означає не позбутися, а знайти дорогу справжньої свободи і справжнього кохання, тому що заповіді не обмежують щастя, але вказують, як його знайти. На початку бесіди з багатим юнаком Ісус нагадує про те, що закон, даний Богом, є благом, тому що «Бог благий».

7. Ми потребуємо вас

Сьогоднішній молоді доводиться стикатися з багатьма проблемами, що виникають через безробіття, через відсутність чітких ідеалів і конкретних перспектив на майбутнє. Інколи може виникати враження безсилля перед нинішньою кризою і нестабільністю. Не зважаючи на труднощі, не дозволяйте собі падати духом і не відмовляйтеся від своєї мрії! Замість цього вирощуйте в серці великі бажання братерства, справедливості і світу. Майбутнє знаходиться в руках тих, хто вміє шукати і знаходити вагомі підстави для життя і надії. Якщо захочете – майбутнє у ваших руках, тому що дари і багатства, які Господь вклав у серце кожного з вас, «загартовані» зустріччю з Христом, можуть дати справжню надію світу! Саме віра в Його любов, роблячи вас сильними і великодушними, дасть вам мужність спокійно йти по життю і перейняти на себе родинну і професійну відповідальність. Прагніть будувати ваше майбутнє через серйозну особисту і наукову підготовку, щоб компетентно і щедро служити ближнім

У моїй недавній енцикліці про цілісний розвиток людини Caritas in veritate, я перерахував деякі сьогоднішні великі виклики, які є невідкладними і важливими для життя цього світу: використання ресурсів землі і дбайливе ставлення до природи, справедливий розподіл благ і контроль за фінансовими механізмами, солідарність з бідними країнами, боротьба з голодом в світі, захист гідності людської праці, служіння культурі життя, міжрелігійний діалог, правильне використання засобів соціальної комунікації.

Це виклики, на які ви покликані відповісти, аби творити справедливість у світі. Це виклики, які вимагають для їх вирішення вимогливого і пристрасного задуму життя, в який необхідно вкласти все ваше багатство, згідно із задуму, який є у Бога щодо кожного з нас. При цьому не потрібно здійснювати героїчні або надзвичайні вчинки – слід лише діяти, плідно використовуючи власні таланти і можливості, прагнучи постійно розвиватися у вірі та любові.

У цей Рік Священства я закликаю вас знайомитися з життям святих, Словом Божим, з життям святих священиків. Ви побачите, що Бог направляв їх, і що вони знаходили свою дорогу день за днем саме у вірі, надії і любові. Христос закликає кожного з вас працювати разом з Ним і перейняти на себе відповідальність за творення цивілізації любові. Якщо ви слідуватимете за Його Словом, тоді і ваша дорога освітлиться і приведе вас до високих цілей, що дають радість, наповнену сенсом життя.

Діва Марія, Мати Церкви, нехай супроводжує вас Своїм заступництвом. Я завіряю вас в молитовній пам’яті та з великою любов’ю благословляю.

З Ватикану, 22 лютого 2010 року

BENEDICTUS PP. XVI

Переклад: Католицький Медіа-Центр