В Кам’янець-Подільській дієцезії 18-21 березня відбулась перегринація реліквій св. Максиміліана Кольбе. В рамках цього заходу у Кам’янці-Подільському в Кафедральному Соборі свв. апостолів Петра та Павла з 20 по 21 березня відбувся День Захисту Життя. Віряни з різних парафій мали змогу вшанувати мощі св. Максиміліана Кольбе. Такі Дні Захисту Життя відбулись також у парафіях с. Мурафи, м. Городка, с. Писарівни та с. Гвардійське.
Привіз реліквії в Україну отець-гвардіан Станіслав Мар’ян П’єнтка OFM Conv, який є ХVІІ наступником Максиміліана Кольбе в Нєпокалянові. Реліквії святого Максиміліана залишаться в Кафедральному Соборі свв. апостолів Петра та Павла. Супроводжує в поїздці отця-гвардіана по різних парфіях дієцезії відповідальний за Рух «Євангеліє Життя», отець Роман Казьмєрчак, настоятель парафії в Писарівці.
Настоятель Кафедрального Собору о. Роман Тваруґ привітав усіх присутніх і сказав: «Святий Максиміліан давав людям надію не тільки в Польщі, а й тут, на Поділлі … Молімося, щоб наша парафія була частиною дієцезії, де винагороджують Богу за гріхи проти людського життя.»
На чування прибули вірні з багатьох місцевостей: Хмельницького, Шарівки, Вінниці, Браїлова, Ярмолинець, Тинни, Слобідки Рахнівської, Слобідки Гуминецької, Деражні, Дунаєвець, Летичева, Писарівки, Черче, Підлісного Мукарова. А також прибули гості із Польщі із Жешова, Кракова та Ґданська.
Під час конференції отець-гвардіан Станіслав розповів про життя св. Максиміліана Кольбе і підкреслив, що «це день спільної подяки за труд і водночас день паломництва, щоб усвідомити завдання, яке Бог дає». Також отець Станіслав розповів, що це реліквії бороди святого Максиміліана. Коли святий перебував в концентраційному таборі, нацисти змусили його обстригти довгу бороду, яка виросла ще на місії в Японії. Брат Акурціо Прушак, який був перукарем, після обстриження бороди заховав. Коли розпочався беатифікаційний процес, він засвідчив, що це і справді є борода Максиміліана Кольбе.
Отець Роман Казьмєрчак заохочував усіх бажаючих вступати до молитовного Руху «Євангеліє Життя», що складається із 5-ти намірів: перепрошення Бога за відкинений дар життя; збільшення пошани до життя кожної людини; встановлення в законодавствах всіх країн права на збереження життя від зачаття до природної смерті; праведне життя в родині, згідно з Божим задумом; виховання дітей в любові.
Розарій та Коронку до Божого Милосердя присутні молилися в намірах Руху «Євангеліє Життя». Під час Хресної дороги владика Леон Дубравський до кожного стояння проголошував роздуми щодо цінності людського життя. Також віряни давали свідчення з власного життя або життя своїх близьких.
Монахиня, що працює в Будинку Захисту Життя в Писарівці розповіла про жінок, які попри всі перешкоди вирішують народжувати дитину. «Їх осуджують люди, але я поспілкувавшись із однією жінкою, побачивши біль в її очах, багато зрозуміла. Я їй сказала: «Якби я жила в таких умовах, як ти, то не знаю чи зробила б інакше». Такі жінки скривджені життям, але мають так багато добра в собі. Прошу вас, оточуйте опікою таких дівчат!»
Пані Наталя Урсу з Кам’янця-Подільського поділилась своїми переживаннями: «Саме під час цього Посту Бог витягнув із моєї пам’яті одну подію. Було це ще тоді, коли я вчилась у Львові в Академії мистецтв, але поїхала в Кишинів додому. До мене подзвонила подружка і сказала, що завагітніла. Вона попросила допомогти їй зробити аборт в Кишиневі, бо у Львові про це могли дізнатись батьки. Тоді я думала, що маю приховати її від сорому, що допомагаю їй. Я їй допомогла. А тепер розумію, що винна у смерті цієї ненародженої дитини. Ми не маємо права забирати життя.»
Пан Дмитро із Вінниці розповів про себе: «Коли моя дружина вдруге завагітніла, УЗД показало, що дитина хвора. Лікарі твердили, що краще зробити аборт, бо коли дитина народиться, їй потрібна буде операція. Ми віддали цю проблему Богу і щоденно молились. 9 березня 2005 року моя дружина народила дівчинку, яку мені лікарі дозволили охрестити в реанімації. Одразу після цього я пішов купувати ліки, а коли повернувся, то моя дитина померла. Це було важким пережиттям, але я дякую Богу, що ми не зробили гріх аборту.»
Пані Євгенія Самборська, директор Всеукраїнського Фонду Захисту Життя «Pro Life» в одному із стоянь розповіла: «Ніхто не фіксує дитячих вбивств. Але Україна знаходиться на першому місці по виготовленню медикаментів з абортованих дітей і експортує цей товар за кордон. Аборт є причиною 80 % безпліддя. Це спеціально продумані репродуктивні технології, що спочатку «допомагають» жінці за гроші зробити аборт, а потім за гроші знайти дитину на всиновлення. Не піддавайтеся спокусам світу.»
Батько одинадцяти дітей розповів свідчення: «Коли дружна завагітніла сьомою дитиною, то перенесла грип і лікарі сказали, що потрібно робити аборт, оскільки дитина народиться хворою. Того дня я пішов на Месу і священик сказав: «Якщо ви матимете віру, як зерно гірчиці, то зможете гори переставляти. Не бійся, а віруй.» Я повірив. Ми з дружиною вирішили народжувати і щодня молилися. Моя дитина народилася єдиною здоровою з усіх дітей в пологовому будинку. Нам з дружиною лікарі тоді запропонували стерилізацію, але ми відмовилися. Це означало б сказати Ісусу: «Ісусе, до цього часу ми були з тобою, а тепер ти підеш по одній стороні, а ми – по іншій.» Кожна дитина – це посланець Бога, вони мене любили навіть тоді, коли я був алкоголіком.»
О 18 годині розпочалась Євхаристія, якій головував Його Преосвященство єпископ Леон Дубравський. Під час проповіді о. Станіслав П’єнтка наголосив: «Максиміліан Кольбе врятував життя не тільки Францішка Гайовнічка, а духовне життя багатьох. Монах з Нєпокалянова захищав робітників, яких використовували, в своїй щоденній газеті, співпрацював із одним журналістом, рятуючи через ЗМІ життя дітей. Він також врятував життя тим, хто був з ним в одній камері – вони посповідались, разом молились. За словами очевидців, з бункеру було чути релігійні пісні. Йоан Павло ІІ назвав святого Максиміліана «мучеником любові» і 10 листопада 1982 року під час його канонізації Святіший Отець сказав: «Отець Максиміліан не вмер. Отець Максиміліан не вмер. Отець Максиміліан віддав своє життя.» Також отець-гвардіан Станіслав пригадав святу Джанну Беретту Молла, яка теж віддала своє життя, рятуючи власне дитя: «Світ говорить, Джанна сама винна, але любити свою дитину – це берегти життя від моменту зачаття.»
Учасники мали змогу переглянути фільм про життя св. Максиміліана. А після цього розпочалась нічна адорація, на якій була молодь, парафії Кам’янця-Подільського та спільнота «Домашня Церква» Руху Світло-Життя.
Закінчилось молитовне чування ранішньою Євхаристією о 8.30. На закінчення отець-гвардіан Станіслав Мар’ян П’єнтка сказав: «Я зміцнений вашою вірою. Це заберу із собою.»
Владика Леон подарував о. Станіславу картину із зображенням Кам’янець-Подільської фортеці. Також єпископ Леон подякував гурту «Сіон» із Писарівки за музичний супровід.
Отець-гвардіан Станіслав Мар’ян П’єнтка розповів CREDO, що має якнайкращі враженні від України: «Тут я побачив побожне переживання Служби Божої».
Владика Леон Дубравський поділився із CREDO своїми враженнями: «Я кожну добру ідею хочу втілити в життя та підтримую кожну добру справу, рух та спільноту. Тому й радію, що є реліквії в нашій дієцезії. І Джанна, і Максиміліан віддали життя за життя іншої людини. А також через цього святого Бог діяв щоденно, адже він хотів наблизити людині Бога. Отець Роман та сестри в Писарівці відкриті для Божого діяння і працюють з одинокими матерями в Будинку Захисту Життя, за що я їм дуже вдячний.»
Нагадаємо, минулого року 14–15 березня в Кафедральному Соборі св. ап. Петра та Павла у Кам’янці-Подільському приймали реліквії святої Джанни Беретти Мола.
фінансово.
Щиро дякуємо!
