Софія з Фредрів Шептицька. Молодість і покликання о.Романа Андрея Шептицького. Львів. Свічадо, 2009. – 192 с.
А там… у тиші монастирських мурів, під покровом Пречистої Діви […] моє хлоп’я в покорі питається Господа: «Боже! Чого хочеш, щоб я вчинив?» А Господь відповідає йому в душі […]: «Покинеш батька й матір, братів і свій дім, покинеш обряд, який виховав тебе для Мене, й який ти від дитинства полюбив, покинеш звичаї, які вросли у твоє серце, і підеш до нового життя, до чужих людей, може, нерадих… та візьмеш Мій Хрест на свої рамена, та зазнаєш посуджень, підозрінь у тому, що для тебе найсвятіше і від Мене передане… зазнаєш, може, й людської погорди… твої найближчі будуть здвигати раменами й називати тебе безумним, а мати над тобою плакати буде, і в її плачу покинеш її, але підеш, бо Я тебе кличу й служитимеш Мені аж до смерти, може, навіть мученичої…»