Кіпр: твердиня християнства

Нинішній Апостольський візит Бенедикта XVI на Кіпр є знаковим. По-перше, Папа відвідує країну, Церква якої була заснована ще за апостольських часів. По-друге, предстоятель Кіпрської Православної Церкви архієпископ Хризостом протягом останніх років виступає справжнім рушієм щодо налагодження діалогу між Католицькою та Православними Церквами. По-третє, Кіпр – це країна, яка протягом століть була спільною батьківщиною для різних етнічних, релігійних та культурних спільнот. І в цьому сенсі досвід співіснування на Кіпрі різних християнських спільнот заслуговує на пильну увагу.

Традиція твердить, що християнство на Кіпр принесли апостоли Павло і Варнава (останній вважається національним святим). Виникнення Апостольської Церкви відносять до 47 р. по Р.Х. Тому Автокефальна Грецька Кіпрська Православна Церква (повна назва) поряд із Єрусалимською, Константинопольською, Олександрійською та Антіохійською Помісними Церквами, є однією з найстарших. Достатньо швидко християнська спільнота Кіпру здобула статус автокефальної. На Ефеському соборі 431 р. було визнано незалежність Кіпрської Церкви, а 488 р. Синод Константинопольської Церкви підтвердив це рішення. Традиційно, на відміну від інших Церков, керованих патріархами, Кіпрську Церкву очолює архієпископ, якого обирають з уродженців острова. Крім того, архієпископ Кіпру донині зберігає особливі ознаки гідності – зокрема, імператорський скіпетр із золотим яблуком і хрестом замість архієрейського жезла, пурпурову мантію, право підписувати документи червоними чорнилом.

Більшість греків-кіпріотів (це майже 90%, або 630 тис. осіб) сповідують православ’я і належать до Кіпрської Православної Церкви. Іншими найбільшими спільнотами Кіпру, які сповідують християнство, є мароніти (близько 20 тис. вірян) та римо-католики (близько 10 тис. вірян). Крім того, незначне число кіпріотів належать до Вірменської Апостольської Церкви (близько 2 тис. осіб) або є англіканцями (близько 7 тис. осіб). Конституція Кіпру визнає рівність всіх релігій у країні, але гарантує релігійним меншинам захист їхніх прав та свобод.

Маронітська спільнота Кіпру є частиною Маронітської Католицької Церкви – однієї зі Східних Католицьких Церков, яка має статус патріархату з центром у Лівані. На чолі кіпрської маронітської спільноти стоїть архієпископ, якого обирає Священний Синод Маронітської Церкви та затверджує Вселенський Понтифік. Перші мароніти з’явилися на Кіпрі у VII ст. по Р.Х., під час ісламського завоювання Сирії, а офіційні церковні структури зафіксовані тут у ХІ ст. Великих гонінь кіпрські мароніти зазнали під час турецького володіння островом у 1571-1878 рр. – число маронітських поселень скоротилося з 33 до 19. Крім того, турецька влада наполягала на тому, аби мароніти приймали іслам або переходили у православну юрисдикцію. І лише 1845 р. турецька влада на прохання маронітського патріарха погодилася на відновлення власної кіпрської ієрархії цієї спільноти (нагадаємо, що 1182 р. мароніти формально підтвердили свою єдність із Римом, однак більшість християн-маронітів вважають, що вони ніколи не переривали сопричастя з Римською Церквою). Нині мароніти мають на Кіпрі 11 парафій. Історія римо-католицької спільноти Кіпру сягає часів Хрестових походів, коли було засновано Кіпрське королівство (1192-1489). 1196 року король Емерік звернувся до папи Целестіна ІІІ з проханням встановити ієрархію для Кіпру. Тоді ж було засновано латинське архієпископство у Нікосії та три дієцезії. Після захоплення Кіпру Оттоманською Портою (Туреччиною) 1571 р. структури Римо-Католицької Церкви на острові були формально скасовані, хоча продовжували діяти кілька францисканських монастирів. Загалом, францисканці відіграли велику роль у проповідуванні Благої Звістки на Кіпрі. Вважають, що сам святий Франциск побував тут, подорожуючи 1219 р. до Святої Землі. Як повідомляють історичні джерела, станом на 1684 р. все римо-католицьке населення Кіпру становило 250 вірних. Таке число зберігалося майже до 1990-х рр. Наприклад, станом на 1991 р. налічувалося 290 римо-католиків – громадян Кіпру. І лише на початку 2000-х рр., після вступу Кіпру до ЄС, число римо-католиків зросло до нинішніх 10 тис. осіб, з яких кіпріоти становлять близько 2 тис. осіб, а інші римо-католики є іноземними громадянами. Ієрархічно римо-католицькі структури Кіпру представлені чотирма римо-католицькими парафіями, які перебувають у юрисдикції латинського Патріарха Єрусалиму, представником якого на острові є генеральний вікарій.

Релігійна ситуація в країні додатково ускладнена її політичним поділом. Досі залишається нерозв’язаним територіальний конфлікт між греко-кіпріотами та турко-кіпріотами по відношенню до острова Кіпр, який особливо загострився 1974 р. Міжнародною спільнотою визнано Республіку Кіпр. Одночасно на півночі країни існує проголошена турецькою спільнотою 1983 р. Турецька Республіка Північного Кіпру, визнана лише Туреччиною. Столиця Кіпру – місто Нікосія, поділена між південним та північним (турецьким) Кіпром.