Що знаходиться у моєму серці?

Роздуми до Слова Божого на вівторок VIІІ звичайного тижня, рік І

«Істинно кажу вам: Нема такого, хто кинувши свій дім або братів, або сестер, або матір чи батька, або дітей, або поля, – ради мене та ради Євангелії, – не дістав би сторицею тепер, у цьому часі, посеред гоніння, – домів, братів, сестер, матерів, дітей і піль, – і в майбутньому віці життя вічне. І багато з перших стануть останніми, а останні – першими» (Мк 10, 29-31)

Дивна арифметика: «Ми покинули все й пішли слід за Тобою», – каже св. Петро, а взамін отримуємо те саме лише в сто разів більше…

Справа не в матеріальних речах, а в прив’язаності, справа в тому, як ми до наших здобутків ставимось, чи ми прилипли до них, чи ні. Щоб стати свідком Євангелії, потрібно відділити від свого серця те, що перешкоджає нам вповні наповнитись Євангелієм. Згадуються слова св. Августина: «Якщо Бог на першому місці, то все буде на своїх місцях». Згідно логіки, якщо Бог в моєму серці не є на першому місці, то щось буде на невластивому місці, тобто щось буде займати місце Бога і буде зневолювати мене.

Внаслідок первородного гріха в людському серці жевріють три основних джерела гріха: «пожадливість тіла, пожадливість очей і гординя життя» (1Йн 2,16), ці основні пожадання, якщо ми їх не приборкуємо диктують нам із серця свої правила гри, підсуваючи іншу, не євангельську ієрархію вартостей. Нам, навіть, може здаватися, що це ми керуємо цими речами, але насправді це вони керують нами, бо ми робимо залежним наше щастя від цих речей чи родинних стосунків. І якщо ми, слухаючись цих основних пожадань , любимо те, що в світі (пор. 1 Йн 2, 15), тобто невідповідно прив’язані до цього, то насправді це не ми володіємо світом, але він володіє нашим серцем.

Св. Апостол Павло говорить: «Христос нас визволив на те, щоб ми були свобідні. Тож стійте і під кормигу рабства не піддавайтеся знову» (Гал 5,1). Коли ми звільнені від невластивої прив’язаності до речей цього світу, коли набираємо властивої дистанції до них, тоді ми насправді стаємо вільними, бо знаємо що не від речей цього світу залежить наше щастя, але від вірності Христовому Євангелію, воно стає правилом нашого життя, наповнює його сенсом і радістю. Але для того, щоб осягнути радість Євангелія мусимо пройти через очищення нашого серця «серед гоніння» (Мк 10,31), мусимо погодитися на те, що ми останні в цьому світі, для того щоб стати першими в Царстві Небесному.