Дайджест

Цифрова євангелізація

25 Липня 2011, 13:21 2790 Микола Малуха

Інтернет-комунікації розширюють можливості проповідування і створюють нові церкви

На Різдво 42-річна британка Симона Бек оновила статус на Facebook: «Я прийняла смертельну дозу таблеток, прощавайте всі». З 1048 віртуальних друзів Симони жоден не поцікавився, як у неї справи. Наступного дня вона померла. Після цього випадку адміністрація Facebook попросила користувачів повідомляти їй про людей із суїцидними настроями. Всю інформацію адміністрація соціальної мережі передавала в поліцію і в благодійні організації, представники яких надають психологічну допомогу потенційним самогубцям. У Британії та Ірландії партнером Facebook стала благодійна організація Samaritans («Самаритяни»). Соціальна мережа також співпрацює з аналогічними організаціями в США та Норвегії. Цей випадок проілюстрував необхідність використання соціальних медіа релігійними організаціями в служінні суспільству і в проведенні своєї місіонерської діяльності.

На Заході використання соціальних медіа давно перестало бути дискусійним питанням. У США вже не перший рік проводяться дослідження, пишуться дисертації і ведуться пошуки найбільш вдалих методів місіонерської діяльності за допомогою соціальних медіа (Sparks, Jessica. Redesigning Missionary Outreach Support Services: An Integration of Web-Based Technology [Dissertation]. Virginia Beach, VA: Regent University, March 2009).

Хрестовий похід католиків

Католицька церква, як жодна інша, зрозуміла важливість і актуальність використання сучасних медіа. У листопаді 2009 року під час Європейської конференції католицьких єпископів Ватикану вдалося зібрати експертів, щоб допомогти церкві поліпшити взаємини з суспільством, використовуючи новітні ЗМІ (з урахуванням специфіки пошуку в інтернеті, завантаження даних, кібер-безпеки та соціальних мереж). На конференції були присутні представники Google, Facebook, YouTube і Wikipedia. Під час зустрічі французький єпископ, монсеньйор Жан-Мішель ді Фалько зазначив: «Якщо вас немає в інтернеті, ви видаляєте себе із життя більшої частини людей. Церква повинна сприяти християнській присутності в інтернеті».

«Якщо вас немає в інтернеті, ви видаляєте себе із життя більшої частини людей. Церква повинна сприяти християнській присутності в інтернеті»

Кожного року в Католицькій церкві відбувається значна медіа подія – Всесвітній день соціальних комунікацій, до якого Папа Римський готує Послання. Так у минулорічному зверненні «Священик і пастирське служіння в цифровому світі. Нові медіа в служінні Слову» Святійший Отець Бенедикта XVI зазначив: «Щоб відповідати цьому завданню в сучасних культурних реаліях, до яких особливо чутлива молодь, необхідно обов’язково використовувати нові медіа-технології. Світ цифрових комунікацій з його майже безмежними можливостями змушує нас повною мірою оцінити слова святого Павла: «Горе мені, якщо я не звіщаю Євангелії!» (1 Кор 9,16)».

Вже у Посланні до 45-го Всесвітнього дня комунікацій Понтифік закликав служителів Церкви до більш активного використання нових медіа: «Священнослужителям недостатньо бути просто присутніми в мережі, їм слід проповідувати Євангеліє за допомогою всіх наявних технічних засобів, у тому числі блогів та аудіо-і відеоподкастів. Тим самим, священики збережуть за собою роль моральних лідерів суспільства. … спілкування в соціальних мережах допомагає встановити нові знайомства, сприяє обміну знаннями, діалогу культур».

Російська Православна Церква вирішила наслідувати приклад католиків і в жовтні 2010 року в Храмі Христа Спасителя відкрила власний відеоканал на YouTube. Як відзначили представники РПЦ, відкриття каналу на YouTube – це лише перший крок у напрямку до зміцнення позицій церкви в ЗМІ.

Інтернет-церкви

Всесвітня павутина стала місцем, де вільно створюються церковні громади. Як написав USA Today, на сайті церкви Flamingo Road відвідувачі можуть поговорити про віру з іншими «парафіянами», взяти участь в роботі групи з вивчення Біблії, помолитися удвох з пастором, використовуючи сервіс миттєвих повідомлень, а також причаститися (учасники використовують свої власні хліб і вино). Відвідувачам також ставлять запитання «Чи приймаєте ви Христа, як свого Спасителя?», на яке вони можуть відповісти, натиснувши кнопку «так» чи «ні».

«На багатьох сайтах протестантських церков можна покаятися в своїх гріхах, прикріпивши віртуальну записку до хреста»

Окремі протестантські пастори вважають церковні сайти «форпостами» своєї проповіді, які допомагають створювати справжні, а не віртуальні церкви. Вони також вважають своїм обов’язком використовувати можливості, які надає всесвітня мережа для проповіді.

На багатьох сайтах протестантських церков можна покаятися в своїх гріхах, прикріпивши віртуальну записку до хреста, на деяких інших ресурсах парафіяни можуть переглядати посилання на сторінки інших віруючих в соціальних мережах, таких як Facebook або Twitter.

Церква з Лас-Вегаса Central Christian Church займається розробкою вірусних відеороликів, готує проповіді у відповідному форматі для інтернет-аудиторії. Головне її завдання – актуалізувати християнські цінності через ненав’язливе і якісне вірусне відео, яке потім розповсюджується в інтернеті.

«Однією з найстаріших онлайн-церков вважається LifeChurch.tv з Оклахоми, запущена в 2006 році»

Однією з найстаріших онлайн-церков вважається LifeChurch.tv з Оклахоми, запущена в 2006 році (до того моменту ця «мегацерква» вже мала кілька реальних храмів у різних містах США). Ця громада вже у 2009 році проводила більше 25 інтернет-служб на тиждень, які відвідувало до 60 000 користувачів з 140 країн. LifeChurch.tv привертала нових відвідувачів зовсім не завдяки їхнім духовним запитам, а контекстною рекламою Google та банерами на екранах людей, які набрали в пошуковику слова «секс» або «голі жінки».

Пастор Боббі Грюневальд стверджував, що завдання LifeChurch.tv – не підміняти реальну церкву, а залучити людей до богослужіння в реальному житті, що часто і відбувається.
Інтернет все частіше використовується для проповіді не тільки американськими євангелістами, а й більш традиційними деномінаціями. Зокрема, 4 листопада 2009 католицька єпископська конференція Австралії провела онлайн-конференцію з вивчення Євангелії від Луки.

А пастору з маленького шотландського пресвітеріанського приходу в селі Ласс інтернет-технології допомогли збільшити кількість парафіян у 50 разів всього за кілька місяців. Спочатку преподобний Дейн Шеррард хотів транслювати в мережі вінчання, щоб його побачили родичі жениха і нареченої, які не змогли приїхати в село. Але потім до Шеррарда звернувся колишній капелан військово-морської бази, який попросив пастора дозволити транслювати Недільну Службу на військові кораблі, де немає священика. Згодом трансляції стали популярні не лише серед військових, а й серед багатьох шотландців, що живуть у віддалених селах, де немає своїх церков. За трансляціями Служб стежать вже не тільки в Шотландії, – вони збирають більше 10 000 «парафіян» з усіх кінців планети.
Інтернет-активність пастора не просто зробила популярним його парафію, а й дозволила збільшити чисельність громади. До трансляції вона налічувала близько 200 осіб, а за кілька років виросла до 400.

Блоги священнослужителів

З появою Twitter майже всі провідні західні протестантські служителі встигли створити собі акаунт і регулярно підтримують зв’язок зі своїми «фоловерами». Відомий баптистський пастор церкви Saddleback Рік Уоррен не розумів спочатку, навіщо потрібен Twitter, але навесні 2009 року завів собі акаунт і вже має понад 360 тис. послідовників. У грудні минулого року американський пастор потрапив до рейтингу журналу Forbes, як один з двадцяти найбільш впливових користувачів Твіттер. Сам список з 20 користувачів включав в основному зірок шоу-бізнесу, спорту, політики: Леді Гагу, Паоло Коельо, Барака Обаму та інших.

«У грудні минулого року американський пастор потрапив до рейтингу журналу Forbes, як один з двадцяти найбільш впливових користувачів Твіттер»

На пострадянському просторі краще за всіх освоїли віртуальні терени представники РПЦ. Згідно підрахунків керівника прес-служби Московської Патріархії о. Володимира Вигилянського на пострадянському просторі функціонує понад 500 блоґів священників (дані на липень 2009 року). Найвідомішим є справжній мережевий місіонер протодиякон Андрій Кураєв, який межує між першою та другою сотнею рейтингу Яндекса та має 7,3 тис. читачів. Блогери неодноразово пробували створити максимально повний список усіх блогерів-священиків, але найбільш досконалим є топ відомого блогера tapir.

Православні блогери мають дуже високий рівень організації та інституціалізації. Зокрема, мають власний рейтинг православних блоґів. Це дуже добре, бо дозволяє не розчинитися у середовищі, зберегти свою ідентифікацію та координувати спільні зусилля у просування потрібних тем (контенту). І вони теж мають власне бачення використання інтернет технологій для місіонерської діяльності. «Сучасні засоби спілкування, такі як Інтернет-чати, Skype, ICQ можна використовувати для проведення духовних бесід зі священиками, наставництва, обговорення ролі Біблії у нашому житті, – каже речник УПЦ о. Георгій Коваленк. – Але таїнство сповіді, хрещення, причастя проводити онлайн неможливо».

Із українських священнослужителів можна згадати владику Євстратія (єпископ, речник УПЦ КП): цікаво пише, спілкується з читачами свого ЖЖ. Від УГКЦ – отця Олеся Чумакова (про нього навіть Русский Newsweek писав). Серед католиків яскраво виділяється о. Микола Мишовський

Що ж стосується православної блогосфери, то не варто обмежуватися лише священнослужителями. Проявляють активність також миряни, які змогли привернути певну увагу аудиторії. Тут варто назвати наступних: Єгора Холмагорова, Кирила Фролова, Вадима Булатова.

Мусульмани та соціальні медіа

У дослідженні Pew Forum on Religion & Public Life під назвою «Мусульманські мережі та рухи у Західній Європі» зазначається, що багато мусульманських рухів активно використовують інструменти, що створені новими медіа, включаючи веб-сайти, Twitter, блоги, онлайн-відео та соціальні мережі, для поширення свого вчення і залучення нових послідовників. Такі ресурси, як Facebook і YouTube, рясніють контентом мусульманських груп, що охоплює широкий ідеологічний спектр. Послання у групах часто виглядають у формі хіп-хоп музики, графічних романів, спортивних програм та інші форматах попкультури, які розраховані на молодих мусульман в Західній Європі.

«Радикальні групи на кшталт Аль-Каїди використовують веб-сайти для поширення вчення про джихад і, на думку деяких аналітиків, для вербування потенційних активістів»

Радикальні групи на кшталт Аль-Каїди використовують веб-сайти для поширення вчення про джихад і, на думку деяких аналітиків, для вербування потенційних активістів.
Інші групи (такі як Табліг Джамаат і традиційні суфійські ордени, мета яких заохочення особистої відданості) використовують Інтернет для рекламування своєї продукції, завантаження відео своїх конференцій і створення сторінки, присвячених ключовим духовним лідерам.

У чужому середовищі європейським і північноамериканським мусульманам соціальні мережі дозволяють налагодити між собою контакти, знайти найближчу мусульманську громаду і обговорити важливі духовні питання.

Релігійні мережі

Вище висвітлювалось використання церквами технологіями, що пропонує світське середовище. Проте спостерігається тенденція, коли релігійній громади намагаються створити власні мережі. Наприклад, мусульмани Росії мають декілька мереж. Є міжнародні мусульманські мережі MuslimSocial, Naseb (800 тис. користувачів на 2010 рік), Salam, Muslimix

«У січні цього року католики створили свою міжнародну мережу Zoogle»

У січні цього року католики створили свою міжнародну мережу Zoogle. Приємно вразила відсутність конфесійної приналежності для реєстрації. Ресурс за своїм інструментарієм майже нічим не відрізняється від світських мереж, крім вимоги вказувати більше особистої інформації (мінімізація віртуалів та анонімів) та ресурс Pray (молитва). Хоча автори ставили перед собою амбітні завдання: «…такі старі соціальні мережі, як Facebook і MySpace втрачають свій вплив на користувачів… Метою авторів Zoogle є допомога католикам в соціалізації і євангелізації інтернет-простору».
Євангельські християни на пострадянському просторі створили дві свої мережі: Церковні люди і Діти Бога. Православні мають свою мережу «Соборное дело», але вона лише для православних (при реєстрації треба поставити галочку, що ви православного віросповідання).

Християнські мережі є фактичною калькою світських. Вони у кращому випадку копіюють всі сервіси існуючих мереж, у гіршому – пропонують обмежений інструментарій. Відсутність концептуальної відмінності робить їх не привабливими.

Як показує зарубіжний досвід, результативність та ефективність соціальних медіа залежить не стільки від технічної досконалості, скільки від відкритості. У тому числі, відкритості до критики та дискусії.

За матеріалами: religo.ru

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

[recaptcha]

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

The Coolest compilation of onlyfans porn tapes on PornSOK.com z-lib books