Послання Папи Бенедикта XVI на 45-й Всесвітній День Миру

«Початок нового року, Божого дару для людства, спонукає мене звернутись до вас з великим довір’ям та любов’ю, складаючи особливе побажання, щоб цей час, який є перед нами, був конкретно позначений справедливістю і миром», – цими словами розпочинається послання Папи Бенедикта XVI на 45-й Всесвітній День Миру, який відзначатиметься 1 січня 2012 року на тему «Виховувати молодь до справедливості і миру».

Навчений Божим об’явленням вибраний народ, пригадує Святіший Отець, дивиться на світ у його правді та не занепадає духом у випробуваннях. Тому й Бенедикт XVI заохочує дивитися на рік, що надходить, з такою ж довірою, не зважаючи на те, що протягом останнього періоду зросло відчуття розчарування з огляду на кризу, «коріння якої є, передовсім, антропологічним та культурним». Але людське серце не перестає очікувати світанку. «Таке наставляння особливо живе та помітне в молоді, і саме тому моя думка лине до них, беручи до уваги внесок, який вони можуть і повинні зробити для суспільства», – пише Папа з переконанням у тому, що «своїм ентузіазмом та прагненням ідеалів вони зможуть запропонувати світові нову надію».

Це послання, зазначає Святіший Отець, спрямоване до батьків, до всіх, хто відповідальний за виховання, а також до провідників різних сфер життя, спонукуючи «бути уважними до світу молоді, уміти його вислуховувати та гідно цінити». Йдеться про те, щоб навчити молодь позитивного ставлення до життя.

Молодь бажає дивитися у майбутнє з обґрунтованою надією, бажає робити свій вклад у світ політики, культури та економіки, будуючи суспільство з гуманним та солідарним обличчям, а тому, зауважує Папа, важливо, щоб ці поривання знайшли належну увагу з боку всіх складових суспільства. «Церква, – пише він, – дивиться на молодь з надією, вірить в них та заохочує шукати істину, захищати спільне добро, мати перспективи, відкриті на світ та очі, здатні побачити “нові речі” (Іс 42,9)».

«Виховання – це найзахоплююча та найважча справа в житті», – пише далі Бенедикт XVI, зазначаючи: «Цей процес живиться зустріччю двох свобод – свободи дорослого і свободи юнака». Перший з них має бути готовим дарувати себе самого, а інший – відкритим до проводу. І тому сьогодні, як ніколи раніше, «потрібні справжні свідки, а не просто розповсюджувачі правил та інформації», а «свідок – це той, який сам живе шляхом, який пропонує».

Першочерговим природним місцем справжнього виховання до миру й справедливості є сім’я, де діти навчаються загальнолюдських та християнських цінностей, які «сприяють конструктивному та мирному співжиттю». Саме в сім’ї навчаються солідарності між поколіннями та пошани до правил, прощення та прийняття іншого. Але, зазначає Святіший Отець, ми живемо у світі, де сім’я та життя перебувають у постійній небезпеці. Умови праці, які важко погодити з родинними обов’язками, міграція, шалений ритм життя, призводять до того, «що важко забезпечити дітям одне з найцінніших благ – присутність батьків», що є запорукою передавання досвіду, здобутого з віком. Тому Бенедикт XVI закликає батьків «не занепадати духом» та «прикладом свого життя спонукати дітей покладати надію, перш усього, на Бога, Який єдиний є джерелом справжніх справедливості і миру».

Відповідальних за освітні інституції Папа закликає чувати над тим, щоб за будь-яких обставин була пошанована гідність кожної особи та допомагати молоді відкривати своє покликання. «Нехай кожне виховне середовище, – пише він, – буде місцем відкритості на трансцендентне та на ближніх, місцем діалогу».

У цьому контексті Святіший Отець звертається до політиків із закликом «конкретно підтримати сім’ї та освітні інституції у виконанні їхнього права-обов’язку виховувати». Давати свій виховний внесок Папа закликає також і світ комунікації, адже сьогодні ЗМІ не лише інформують, але також формують дух своїх адресатів. «Також і молоді повинні мати відвагу, перш усього, самі жити тим, чого вимагають від тих, які їх оточують», – додає Бенедикт XVI.

Процес виховання включає в себе виховання до істини та свободи, до справедливості та миру. Святий Августин запитував: «Чого людина бажає більше понад істину?» За словами Святішого Отця, гуманне обличчя суспільства значною мірою залежить від того, чи залишатиметься живим це запитання. «Виховання, у дійсності, стосується цілісного формування особи, включаючи її моральний та духовний вимір», – пише Бенедикт XVI, пояснюючи, що для того, щоб виховувати до істини, потрібно знати, ким є людина та яка її природа. Людина ж – це істота, «яка носить в серці прагнення безмежного, спрагу істини, не часткової, але здатної пояснити сенс життя». Тому, визнання життя неоціненним даром веде до відкриття своєї глибокої гідності та недоторканності людської особи. Отож, перше виховання полягає у визнанні в людині образу Творця.

Лише в стосунках з Богом людина розуміє справжнє значення своєї свободи, яка не є відсутністю зобов’язань чи свавіллям. Людина, яка вважає себе абсолютом, суперечить істині про своє буття та втрачає свободу, яка є цінним, але делікатним даром, який можна неправильно зрозуміти, або погано ним користуватися. Щоб цього не сталося, людина повинна подолати релятивістське бачення та пізнавати істину про себе і про добро та зло. В глибині свого сумління вона відкриває закон, який не вона сама собі дала, і голос якого спонукає до любові та відповідальності. Таким чином, користування свободою пов’язане з природним моральним законом. Отож, правильне застосування свободи є головним у поширенні справедливості і миру, які «вимагають пошани до себе самих і до ближніх».

Що ж означає виховувати до справедливості. «В нашому світі, в якому цінність людської особи, її гідності та її прав, поза деклараціями і намірами, перебуває під серйозною загрозою з боку поширеної тенденції застосовувати виключно критерії корисності, прибутку та володіння, важливо не відокремлювати поняття справедливості від її трансцендентного коріння», – наголошує Бенедикт XVI, пригадуючи, що справедливість це не просто людське переконання, оскільки справедливе окреслюється не позитивним законодавством, але – глибокою тотожністю людської істоти.

Як зауважує Папа, певні течії сучасної культури відокремлюють справедливість від любові та солідарності. Однак, суспільство розвивається не лише на основі взаємності прав та обов’язків, але, ще більше й передовсім, з взаємин безкорисливості, милосердя та спільності.

Катехизм Католицької Церкви, пригадує Святіший Отець, навчає, що мир – це не просто відсутність війни і його не можна звести до рівноваги між ворогуючими силами. «Мир є плодом справедливості й наслідком любові, – додає він. – Мир, перш усього, – це Божий дар». Одночасно, мир не є лише даром, який треба одержати, а радше – ділом, яке потрібно творити. «Щоб бути діячами миру, – пише Бенедикт XVI, – ми повинні навчитися співчуття, солідарності, співпраці, братерства, бути активними в наших громадах та чуйними в сумлінні щодо національних та міжнародних питань, щодо важливості шукання відповідних способів перерозподілу багатств, сприяння зростанню, співпраці задля розвитку й подолання конфліктів». Таким чином, мир для усіх народжується із справедливості кожного, і ніхто не може ухилятися від цього важливого обов’язку поширювати справедливість, кожен згідно зі своїми компетенціями.

 
Звертаючись до молоді, Папа пригадав те, що казав юнакам і дівчатам на початку свого понтифікату, під час нічного чування у Кельні у серпні 2005 року: «Не ідеології спасуть світ, а лише звернення до живого Бога, Який є нашим Творцем, гарантом нашої свободи, гарантом того, що є насправді істинним і добрим». «Дорога молоде, – звертається Бенедикт XVI у посланні з нагоди 45-го Всесвітнього Дня миру, – ви є цінним даром для суспільства. Не дозвольте, щоб вас опанувало пригнічення перед обличчям труднощів і не піддавайтесь фальшивим розв’язкам, які часто представляються найлегшим шляхом для подолання проблем. Не бійтеся брати на себе зобов’язання, долати труднощі й жертви, обирати шляхи, які вимагають вірності та постійності, покори і посвячення. З довір’ям переживайте свою молодість і ті глибокі прагнення щастя, істини, краси й справжньої любові, які ви переживаєте».

Святіший Отець заохочує юнаків і дівчат усвідомити також і те, що вони можуть бути прикладом і спонукою для дорослих, усвідомити свої можливості й не закриватися у собі самих. «Ви ніколи не є самі. Церква покладає свою надію на вас, слідкує за вами, додає відваги та прагне запропонувати те, що має найціннішого: можливість підводити очі до Бога, зустрічі Ісуса Христа, Який є справедливістю та миром», – пише Бенедикт XVI, заохочуючи усіх, кому на серці лежить справа миру, з надією дивитися в майбутнє, підтримувати одні-одних та трудитись над тим, щоб обличчя світу ставало людянішим та більш братерським.

За матеріалами: Радіо Ватикан