Питання: «Як бути молодим закоханим людям, якщо вона – практикуюча католичка і в шлюбі не була, він охрещений у Православній Церкві, був одружений, але за законом шлюб розірвано? Є двоє дітей. Шлюб протривав близько 10 років і був розірваний через зраду дружини. Як бути, якщо вони хочуть одружитися, але він був вінчаний? У православ’ї існує обряд розвінчання. Чи можна їм отримати обряд вінчання в католицькому храмі і які умови для цього потрібно виконати?»

Відповідь: Ми виходимо з того, що з цим питанням до нас звернулася католицька сторона, отож, звісно, розглянемо його з точки зору католицького вчення про Таїнство Шлюбу. Але хотілося б відзначити, на підставі знайдених нами православних матеріалів, що все-таки ніякого «обряду розвінчання» у Православній Церкві не існує. Розлучений не відбуває ніякої процедури розірвання шлюбу, він лише дістає благословення на укладення другого або навіть третього шлюбу. Процитуємо, наприклад, портал «Православ’я і сучасність»:

" Ніякого «обряду розвінчання» у Православній Церкві не існує

«Церква не дає подружжю “благословення розлучитися”. Церква, прихиляючись до людської немочі, в тому разі, коли шлюб розпався з вини одного із подружжя, визнає факт розпаду цього шлюбу і благословляє невинуватій стороні наступне вінчання, коли людина має бажання укласти другий шлюб. У сучасній практиці при вирішенні таких питань Церква керується положеннями документа «Основи соціальної концепції РПЦ». 1918 року Помісний собор РПЦ у «Визначенні приводів для розірвання шлюбного союзу, освяченого Церквою», визнав такими, крім чужолозтва і вступу однією зі сторін у новий шлюб, також і відпадіння чоловіка або дружини від Православ’я, протиприродні пороки, нездатність до подружнього співжиття, яка настала до шлюбу або стала наслідком цілеспрямованого самоскалічення, захворювання на проказу або сифіліс, тривалу відсутність без звісток, засудження на покарання, поєднане з позбавленням усіх прав стану, посягання на життя або здоров’я співподруга або дітей, перелюбні зносини з невісткою, звідництво, отримання вигоди з непотребств співподруга, невиліковну тяжку душевну хворобу і зловмисне залишення одного співподруга іншим. На сьогодні цей перелік підстав для розірвання шлюбу доповнюється такими причинами, як захворювання на СНІД, засвідчений лікарями хронічний алкоголізм або наркоманія. Церковні таїнства не мають зворотної сили, тому канони Церкви ніяких «розвінчань» не передбачають. Церква може лише констатувати зі скорботою, що шлюб розпався з огляду, наприклад, на невірність одного з подругів. У тому разі, коли друга сторона не винна, їй дозволяється повторний церковний шлюб. Православна Церква, допускаючи другий шлюб, схиляється над людською неміччю, тому в чині вінчання другошлюбних читаються особливі покутні молитви».

" Католик може укласти шлюб тільки з людиною, над якою ніколи не звершували дійсного Таїнства Шлюбу

Отже, така православна точка зору. Однак католицька сторона, звісно, не може керуватися цими принципами. По-перше, згідно з каноном 1085 Кодексу канонічного права, «недійсним чином намагається укласти шлюб той, кого утримують узи попереднього шлюбу». Католик може укласти шлюб тільки з людиною, над якою ніколи не звершували дійсного Таїнства Шлюбу. Але це таїнство може бути визнане недійсним, і в таких випадках вінчання можливе.

Що ж означає визнання шлюбу недійсним? Це не анулювання здійсненого таїнства, а визнання того, що таїнства як такого не було, оскільки для його дійсного укладення бракувало певних необхідних вимог. Зокрема, перед вступом у шлюб майбутні подруги повинні розуміти мету і риси шлюбу, а саме: продовження роду, вірність і нерозривність. Якщо перед вступом у шлюб хтось із співподругів виключає якусь із цих характеристик, то шлюб може бути визнаний недійсним. Наприклад, якщо, укладаючи шлюб, співподруги усвідомлено не виключають можливість його розірвання або збираються відмовитися від народження дітей, це може стати причиною визнати його недійсним, але тільки після ретельного аналізу ситуації. Не йдеться про те, що відбулося вже після вінчання, а про те, як були налаштовані співподруги в момент укладення шлюбу. Таким чином, католицький церковний суд може визнати попередній шлюб православного недійсним згідно з законами Католицької Церкви.

" Якщо католичка бажає вийти заміж за розлученого православного, то вона має дочекатися визнання його шлюбу недійсним відповідно до законів, які діють у Католицькій Церкві

Якщо католичка бажає вийти заміж за розлученого православного, то вона має дочекатися визнання його шлюбу недійсним відповідно до законів, які діють у Католицькій Церкві. Для цього необхідно звернутися до церковного суду. Католицька Церква у жодному разі не допускає розлучення, і благословення на укладення шлюбу з боку православного архиєрея не може бути для неї визнане дійсним. І якщо католичка все ж таки укладе шлюб із розлученим православним відповідно до законів Православної Церкви, то вона позбудеться права приступати до Святого Причастя в Католицькій Церкві, і, звичайно ж, у Православній Церкві в неї також не буде такої змоги.

Ми можемо побажати всім розсудливості. Адже любов, навіть та, що приходить – як кажуть – з першого погляду, не виростає за одну мить. Ми ростимо її у своєму серці й розумі. І якщо ми дізнаємося, що наш обранець чи обраниця зв’язані узами попереднього шлюбу, а крім того, що від цього союзу вже є діти, – напевне, потрібно все-таки запитати себе: а чи варто ростити цю любов у серці, сподіватися, чи все ж таки краще бути розсудливим і зробити вибір на користь внутрішнього спокою і духовного благополуччя? Людина слабка, але хто вірує у Христа – має надійну опору, завдяки якій йому вдасться подолати все, що вносить сум’яття у його життя з Христом.