Перед вами перша і єдина інструкція, як успішно зіпсувати собі (і не тільки!) прощу, зіпсувавши настрій, здоров`я, терпіння, душу собі та оточуючим під час прощі. Точне дотримання цих правил стовідсотково гарантує вам високоякісний головний біль, втрату можливих друзів та бонусні роки в чистилищі. Обережно! При знехтуванні цими правилами проща вам чомусь запам`ятається з хорошої сторони, і ви отримаєте не лише неабияке духовне зростання та відпуст, а й душевний відпочинок та просвітлення розуму.
1. Не читайте оголошень про прощу – яка різниця, що там для всяких людей написали. Ви і так найпремудріші і ви вирішуєте, що брати зі собою, а в тому, що на прощі айфон, ноутбук, рубін на 18 каратів і герань в горщику не потрібні, винні організатори. І так, саме вони повинні вам видати всі речі, які ви не взяли. Як не мають? Зробіть гордий вигляд і відійдіть на 20 метрів, випрошуючи у всіх присутніх другий спальник/молитовник/ще щось.
2. Обов`язково прийдіть на місце збору на 5 хвилин пізніше, ніж написано – нічого тим кільком десяткам священників і сотням прочан не станеться, якщо почекають вас, єдиного і неповторного, з сумкою в руках. Щоправда, зіпсуєте настрій керівнику групи (ну але ж відомо, ХТО тут має бути головним) і пропустите науки, але хіба їх треба на прощі?
3. Не вірте технічній групі і не здавайте великі речі до тієї машини. Вони ж обов`язково загублять/подеруть/вимажуть (потрібне підкреслити) саме вашу дорогоцінну сумочку з крокодилячої шкіри. А знаєте, як то гарно цілий день нести кільканадцять кілограмів на плечах або ще й перекласти їх на якогось хлопця з групи (що, не хоче нести чужий вантаж? Хам, шовініст, москаль, лінюх, якого ніхто не любить, і який не виконує чужі обов`язки!), чи ще краще аніматора (як це не його обов`язок? Див. епітети, перераховані вище). Якщо ж все таки захочете ту річ віддати на розтерзання перевезення техгрупі, то не забудьте її трошки розкрити, чи кинути її комусь в голову – хай виробляють рефлекси. І в жодному разі не клейте на неї ту етикетку з написом (або приклейте абияк – можна буде поскаржитися на поганий скотч і на жлобів-організаторів, які видали мало скотчу – навіть 3 сумки повністю обмотати не вдалося!) – то є так весело бігати з аніматором ввечері, шукаючи власну сумку cеред загублених речей, чи людей, що сплутали свою сумку з вашою.
4. Не слухайте аніматора/велогрупи/міліціонерів, йдіть по дорозі, де заманеться. Як хтось колись казав, якщо на прощі зіб’є машина – потрапляєш зразу в рай(про те, що попереджали про машини на дорозі, забудьте – не беріть дурного до голови)!
5. Якщо вже таки довелося йти, то голосно поговоріть з новими/старими знайомими, обговоривши погоду, політику, старі мешти. На зауваження реагуйте нервами чи злісним бурчанням. Ну і що, що то проща?! Якраз того вам то мають інші простити, а ви не говорите, а навчаєте народ премудростям. До речі, з науки отця краще швиденько втекти, бо то доведеться сидіти тихо, слухати, навіть думати!
6. Коли заходите до храму чи каплиці – обов`язково пхайтеся вперед, працюйте ліктями і ногами, щоби попасти вперед – казали, там цукерки роздають. Як, молебень?! Нєє, краще постояти біля церкви і прожувати третю котлету з часничком, мммм…
7. За кілька кілометрів від фінішу обов`язково всядьтеся на траву, і стогніть диким голосом «Нікуди не піду!». І собі легше, і прочанам настрій зіпсуєте.
8. При поселенні обов’язково почніть сперечатися, що вам не сподобалося місце ночівлі. Техгрупа усе одно не буде цієї ночі спати – хай попрацюють!
9. Їжа! Обов’язково при розливанні супу/каші/кави принюхайтеся, зморщіть носа і авторитетно заявіть, що цю бурду їсти не будете, і що воно зроблено з китайської сої із американським ГМО, і його зварили 2 місяці тому. На аргументи «проти», що його зварили спеціально в хорошій їдальні 2 години тому, уваги не звертайте – головне всім апетит зіпсувати, щоби собі взяти 3 порції. Як не можна? Що означає «однаково для всіх»? Ви особливі! Хай оргкомітет потерпить. Їм і так при роздачі їжі ніколи її не вистачає – нічого, схуднуть трохи!
10. Вночі спати нецікаво – краще поспівати під гітару чи навіть випити трошки. Ну і що, що проща? Ну тре ж з пацанами за знайомство. Ми ж в палатці …Е, а чого зранку мене злі хлопці в уніформі саджають на автобус додому? Що за неподобство: порядній людині навіть випити не можна! Як порушення розпорядку –а що, щось таке є? Та там всі п’ють по 300 грам! Ну а чого вони так невиспані і змучені? Яке ще нічне чергування?! Один я правий, всі решта д’Артаньяни….
11. Зранку краще встати пізніше, коли вже забиратимуть речі – на Службу Божу і так іти не хочеться, а їсти і так ліньки. Нічого, проща нікуди не дінеться … Як вже пішли?! Що, хіба вчора щось таке казали?Ой…
12. Коли вже прийшли, треба довго і барвисто виражати своє незадоволення тим, що нікому не виділяють кімнати, крім отців і оргкомітету (вони ж ледарі, тільки весь день всюди бігають, щось там влаштовують). Також треба пожалітися, що ви не взяли намета, бо вам ніхто і не казав, і то не ваша проблема. Повторюю – ігноруйте афіші, де щось там надруковано таке.
13. Після вечора лягайте спати, або підіть до вогню і витягніть гітару. Не дивуйтеся, якщо там будете тільки ви одні, бо всі інші пішли на якісь молитви – вар’яти всюди є. Ліпше поспати гарно, правда, той спів заважає чогось…
14. Якщо ви все таки кудись підете, то чекайте, коли вночі будуть роздавати чай – візьміть відразу 12 склянок чаю. Питання і претензії ігноруйте, а ще краще – підбирайтеся, беріть і тікайте поміж людей, обливаючи їх – нічого, здоровіші будуть. Можна також стати біля роздавачів, і голосно проінструктуйте їх, що то все не так, як має бути.
15. Зранку ставайте перед автобусом – більше поспите, а Служба Божа урочиста і так щороку є. Обов’язково ставайте в чергу до автобуса і голосно нервуйтеся з приводу запізнення водіїв чи організаторів. Нічого страшного, якщо ви не здавали гроші на автобус – може й так проїдете. Щоправда, то є дуже тяжко, бо ніби місця рахують, зате буде привід комусь пожалітися, що вас не завезли автобусом (про те, що ви самі не заплатили за квиток, краще не казати – навіщо перевантажувати співрозмовника інформацією).
16. Після приїзду додому обов’язково напишіть яка то препогана проща була, що колись так не було і т.д. Можна також викласти в соцмережу заодно фотографії «Я і Колян на прощі з пивом», «Дурні організатори» і т.д.
Виконання цих правил успішно зіпсує життя та здоров’я вам і всім, хто біля вас був, є і буде. І сповідатися з того може і не треба, то ж ніби малесюнічкий гріх. Чи ні?
P.S. Цей текст не рекомендується читати особам без почуття гумору, самокритичності чи іронії. Усі співпадіння в тексті – випадкові. Автор твору не несе відповідальності за діяльність та бездіяльність, спричинену прочитанням даної інструкції, і щиро бажає всім гарної Унівської прощі!
фінансово.
Щиро дякуємо!
