Відповідь: Питання про те, чи є дитина, народжена без мозку, людською особистістю, хвилював богословів з давніх часів, насамперед у світлі можливості її Хрещення. І вони прийшли до ствердної відповіді. Дитина, позбавлена мозку або його частини, завжди вважалася людською особистістю і отримувала Хрещення.

До цього ж висновку можна прийти і з наукової точки зору: дитина з вадою або відсутністю мозку є індивідом, представником людського роду, плодом людського дітонародження. З самого зачаття динамізм розвитку цього індивіда спрямований на досягнення біологічної зрілості людини, хоча і недосконалої. У багатьох випадках цей розвиток доходить до народження, а іноді триває і місяці після народження. Тому дитина з аненцефалією має цінність і гідність людської особистості, а значить, ставитися до неї слід з такою ж повагою і турботою, як до будь-якого плоду і новонародженого. І з терапевтичної точки зору це означає, що йому потрібно забезпечувати звичайний догляд – тепло, харчування і гідратацію, – поки не наступить природна смерть.

В даний час діагноз аненцефалії може бути поставлений за кілька місяців до передбачуваної дати пологів за допомогою звичайного ультразвукового дослідження, а також за допомогою виміру рівня деяких речовин в материнській крові або амніотичній рідині, зокрема, рівня альфа-фетопротеїну. Деякі після цих аналізів вдаються до так званого «терапевтичного аборту». Але і в таких випадках аборт неприпустимий. Мова йде про людську особистість, над життям і смертю якої ніхто не має влади. Будь-яка людина, в якому б стані вона не перебувала, має бути прийнята і повинна отримувати необхідну турботу, поки сам Господь її не покличе. І звичайне виправдання – «вона все одно скоро помре» – не може бути прийнятним з моральної точки зору. Так, це правда, вона скоро помре. Але непорушним залишається той факт, що ніхто з нас не має влади над життям іншої людини. Зрештою, подібну логіку можна було б застосувати до будь-якої людини. Кожен з нас рано чи пізно помре, і ні про одну новонароджену дитину не можна з упевненістю сказати, що вона проживе щасливе і безхмарне життя, зберігаючи здоров'я. Але все це не може виправдовувати ніяке вбивство людини.

Згідно католицької біоетики, у випадку ризику для життя матері або дитини допустимо викликати передчасні пологи. Але це не відноситься до випадку аненцефалії. У даному випадку немає ризику для життя матері і дитини. Плід в даному випадку більш життєздатний всередині материнської утроби, а передчасні пологи навмисно скоротили б термін життя дитини. З моральної точки зору, в жодному випадку не допустимо викликати або прискорювати смерть людини. Такі доводи, як ризик для психічного здоров'я матері або небезпека втратити цінне джерело органів для пересадки, морально неприйнятні.

Не так давно ми передавали репортаж про відділення «Exit» в римській лікарні «Джемеллі». У цьому відділенні слідкують за вагітностями з важкими патологіями плоду, в тому числі і описаними в нашому питанні. Коли немає жодного шансу для виживання плоду, майбутніх мам і тат з турботою і любов'ю супроводжують в непростий період очікування, який зазвичай для жінки і для всієї родини наповнений радістю. І в цьому випадку період очікування може бути справжньою радістю – якщо батьки приймають життя, яке зароджується і дивляться на нього як на частину задуму Бога. Ще ми розповідали недавно про Кьяру Корбелле, італійку, яка померла, пожертвувавши своїм життям заради порятунку сина, відмовившись від хіміотерапії. Цей син живий, але до нього у Кьяри померло двоє дітей з важкими патологіями. Під час першої вагітності був поставлений діагноз аненцефалії. У дівчинки не розвинулася черепна коробка. При такому діагнозі лікарі невідкладно рекомендують аборт, але Кьяра відмовилася переривати вагітність. Після народження Марія – так назвали дівчинку – прожила 30 хвилин. «Ніколи не забуду той момент, коли я її побачила, – свідчить Кьяра. – Тоді я зрозуміла, що ми пов'язані на все життя, і зовсім не думала про те, що Марія пробуде з нами недовго. Я знала, що ми пов'язані на все життя, тому що Марія – моя донька. (…) Ці півгодини зовсім не здалися мені короткими. Мені їх ніколи не забути. Якби я зробила аборт, то не думаю, що змогла б згадувати день аборту як свято, як момент мого звільнення. Думаю, що я б постаралася його забути, як день величезного страждання. А ось день народження Марії я зможу завжди згадувати як один з найпрекрасніших у моєму житті. Я зможу розповісти своїм дітям, яких Бог захоче нам дарувати, що у них є незвичайна сестричка, і вона молиться за них на небесах».

На питання читачів відповідає російська служба Радіо Ватикан