Гомосексуалізм і Біблія

Той факт, що термін «гомосексуалізм» народився допіру в ХХ столітті, не означає, що Біблії немає що сказати з приводу цього явища.

Існує чимало ситуацій, питань і проблем, які турбують сучасних людей, і яких ще не знали за часів поставання біблійних текстів. Однак це жодною мірою не відбирає у Святого Письма сили Слова Мудрості та його здатності скеровувати людське серце до Істини.

Отож зазирнімо до текстів, які так чи інакше стосуються поведінки і вчинків сексуального плану поміж двома людьми тієї самої статі. Як Старий, так і Новий Завіт однозначно заявляють свою позицію щодо цього. Отже, згідно з Біблією, гомосексуальна поведінка в її різних формах є вираженням невпорядкованості та драматичним порушенням Божого порядку.

Зосередьмо свою увагу на трьох уривках зі Старого Завіту (Бут 19, 1-25; Лев 18, 22 і 20,13) і трьох із Нового Завіту (Рим 1, 26-27; 1 Кор 6,9-11 і 1 Тим 1,8-10).

Книга Буття і Книга Левіт

У Старому Завіті питання гомосексуалізму з’являється за двох обставин: або його торкаються описово, або в контексті норм, які входять до т.зв. «закону святості», що регулює суспільне та літургійне життя ізраїльського народу. Перший випадок маємо у Книзі Буття (19,1-15). Засудження автором поведінки мешканців Содому – безсумнівне. Ситуація, коли зарівно і молоді, й старші визивно домагаються, аби Лот віддав їм своїх гостей задля їх сексуального використання, автором сприйнята як вершина зіпсуття, що вимагає негайного втручання. Ангели приходять у Содом із конкретною місією. Вони мають перевірити, чи крик, який здіймається до Бога, відповідає дійсності. Це ясно виражене у Книзі Буття: «Зійду та побачу, чи воно справді так, як у скаргах, що доходять до Мене, аби знати» (18,21). У центрі уваги перебуває не тема гостинності ані питання насильства щодо двох іноземців, але насамперед зло, яке досягло своєї вершини. Зло, яке коїться, є тим більшим, що довкола Лотового дому збираються «чоловіки, молоді й старші, увесь народ». Їхня поведінка у жодному разі не становить тільки тла розповіді, зовсім навпаки: вона є вказівкою на тяжкість гріха мешканців Содому.

Виразне засудження гомосексуальних практик знаходимо у Книзі Левіт: «З чоловіком не сходитимешся, як сходишся з жінкою: це гидота!» (18,22). Приписи, вміщені у 18 розділі, можна краще зрозуміти у світлі в.3: «Не робіть так, як робиться в Єгипетській землі, де ви жили, і в Ханаан-землі, куди вас веду, і за їхніми законами не живіть».

Спомин того, хто «сходиться з чоловіком, як із жінкою», вміщений поміж ушануванням Молоха (поклоніння ідолам) і скотолозтвом, на вершині «чорного списку». Згідно з текстом, безлад, який така поведінка вводить у рівновагу сотвореного, великий настільки, що земля «виблювала своїх мешканців» (в.25). Той само тон можна побачити і в наступному фрагменті Книги Левіт (20,13).

Новий Завіт

Радикальність, присутню на сторінках Старого Завіту, в цьому випадку знаходимо й на сторінках Нового. Посилання на грецький оригінал у цьому разі є надзвичайно важливе.

Послання до Римлян, 1, 26-27

«За це ж і видав їх Бог пристрастям ганебним, бо їхні жінки змінили природні вживання на неприродні; так само і чоловіки, полишивши природні вживання з жінкою, розпалилися пожадливістю один до одного, чинячи ганьбу, чоловіки на чоловіках, і приймаючи на собі самих належну плату свого блуду».

У цьому уривку Павло висловлюється цілком виразно. Гомосексуальну поведінку він зараховує до ганьби і блуду, які завдають шкоди гідності людської особи. Ці два вірші становлять єдине місце у Святому Письмі, де гомосексуальні акти взято у двоякій перспективі: як акти поміж чоловіками та поміж жінками. Якщо вище у тексті Павло засуджує глупоту людей, які, прийнявши ідолопоклонство, «честь віддавали і служили створінню більше, ніж Творцеві» (1,25), то у віршах 26-27 він показує, на який розкол наражений сам порядок творіння, коли людина втрачає онтологічну правду про себе саму та про створіння. Грецький текст, використовуючи терміни arsen/thely (чоловік/жінка), замість gyne/aner (жінка/чоловік), підкреслює розрив із порядком творіння, що додатково підкреслено подвійним ужиттям виразу paraphysin (протиприродній).

Мова апостола доволі специфічна. Він використовує слова, які в усьому Новому Завіті з’являються єдино лише в цьому контексті. Йдеться про слова ekkaiomai (розпалитися) та orexis (пожадання, хіть), які підкреслюють компульсивну, нав’язливу, нагромаджену в людині силу. Інші два слова – aschemosyne (сором) та antimisthia (дослівно – протилежність відплати), які з’являються також в Одкровенні (16,15) і Другому посланні до коринтян (6,13), говорять про зіпсованість, у якій людина ув’язнена.

Значущим є відтінок терміну plane (засудження), який надає Павловому формулюванню іронічного виміру. Той, хто припускається учинків такого штибу, засуджений подвійно: за свою хіть і за заглушування правди.

1 Кор 6,9-11

«Чи ж не знаєте, що неправедні Царства Божого не успадкують? Не обманюйте себе! Ані розпусники, ані ідолопоклонники, ані перелюбники, ані розгнуздані, ані мужоложники, ані зажерливі, ані п’яниці, ані злоріки, ані грабіжники – Царства Божого не успадкують. І такими з вас деякі були; але ви обмились, але ви освятились, але ви оправдались іменем Господа Ісуса Христа і Духом нашого Бога».

Десять злочинів, про які говорить св.Павло, характеризуючи їх як adikoi – неправедні. Шість із них з’явилися вже у 1 Кор 5,11. Цей «новий» список відрізняється від попереднього погрозою («Царства Божого не успадкують») та зверненням уваги на зловживання у статевій сфері та в міжлюдських стосунках. Пригляньмося ближче до двох термінів: arsenokoitai (слово з’являється у Новому Завіті тут і ще раз у 1 Тим 1,10) та malakoi. Arsenokoitai – це слово, складене з двох: arsen (чоловік) і koite (ложе). Той факт, що цей термін в усій літературі І ст. з’являється єдино лише у Павлових текстах і в текстах юдаїзму з діаспори, схиляє до думки, що це слово походить із двох текстів Книги Левіт – 18,22 і 20,13, де засуджується гомосексуальна поведінка. Можливо також, що цей термін стосується чоловічої проституції. У текстах, написаних після ІІ ст., він з’являється в контексті спокус або безладу економічного плану.

Натомість термін malakoi у ширшому сенсі означає женоподібність, манірність. Він може вказувати на лінивих людей, як і на тих, хто легковажно ставиться до життя, або є боягузливий; а з іншого боку – на тих, хто занурюється в алкоголь і секс; і закінчуючи в цьому переліку аж тими чоловіками, хто дозволяє себе пасивно використовувати сексуально, та хлопців, які стараються бути привабливими і для чоловіків, і для жінок. Іншими словами, цей термін охоплює цілий комплекс поведінки, життєвих позицій, звичаїв, які виявляють зіпсутість людини.

Однак Павло, хоч і засуджує радикальним чином такий вид поведінки, дає своїм читачам зрозуміти, що процес навернення можливий. Доказом цього є спільнота, до якої він звертається. «І такими з вас деякі були». Завдяки припаданню до Христа можна йти життям далі, попри великі рани та дрібні поранення. Його благодать має міць «обмити», «освятити» і повернути людині волю, яка, коли правильно скерована, може плідно впливати на рівновагу самої особистості та її стосунків з іншими людьми.

1 Тим 1, 8-10

«А ми знаємо, що закон добрий, коли хтось уживає його за законом, відаючи, що закон дано не для праведника, лише для беззаконних, непокірних, безбожних, грішників, нечестивих та нечистих, батьковбивців та матеревбивців, душогубців, розпусників, мужоложців, людокрадів, забріханців, кривоприсяжників і для всіх інших, що противляться здоровому навчанню».

Текст, написаний натхненним автором (у цьому разі йдеться не про Павла, а про когось із його учнів), має на меті показати повну різницю поміж шляхом, що його вказав Ісус, і шляхом, накресленим Законом Мойсея. Наскільки перший впроваджує у світ логіку святості та благодаті, настільки другий містить єдино лише шкоду, приземленість і безлад, впроваджені людиною. Список провин (їх усіх 14) почерпнутий із Декалогу. Цей каталог показує, що такого штибу поведінка геть супротивна шляхові, який задумав Бог. Гомосексуальні акти Біблія беззаперечно визнає гріховними.

deon.pl