Вегетаріанський Ісус?

“Їжа ж нас до Бога не зближує: бо коли не їмо, то нічого не тратимо, а коли ми їмо, то не набуваєм нічого” (1Кор 8,8).

Цікаво було прочитати у фейсбуці несподівану новину, що Папа Франциск звернувся з проханням до християн, аби ті не їли ягня на Пасхальні свята. Чи просто хтось не знав мову настільки, що погано переклав; чи хтось зробив це навмисне, так формулюючи речення, що не було до кінця ясно, чи це сказав Папа, чи хтось інший. На зауваження, що новина фальшива, була дивна реакція: Папа мусить бути вегетаріанцем, як і сам Ісус! Розмова у фейсбуці перейшла в крик, якщо так можна сказати. І для мене це стало ще одним знаком, наскільки знання Біблії є поверховими у багатьох віруючих та як легко використати священну книгу для своїх цілей. Навіть якщо ці цілі хтось вважає за добрі. Однак Біблія – не знаряддя доказу наших теорій, а саме навпаки: потрібно відкрити розум і серце, щоб навчитися Божої мудрості.

Я вже писав в одній статті, що оскільки люди починають із книги Буття, але далеко з читанням не заходять, то стають фахівцями з перших розділів Біблії. Їх читала велика кількість людей, які після цього можуть почуватися уповноваженими видавати свої думки за єдину істину правильного розуміння всієї Біблії. Біда в тому, що говорять усі, хто лиш має охоту… Так вийшло і з вегетаріанством на релігійному підґрунті.

Вегетаріанська теологія (назвімо це так) базується на книзі Буття, 1,28-30 та 9,1-6. У першому випадку Людина отримує в подарунок “вегетаріанську” їжу: “І поблагословив їх Бог, і сказав Бог до них: Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю, оволодійте нею, і пануйте над морськими рибами, і над птаством небесним, і над кожним живим (створінням), що плазує по землі! І сказав Бог: Оце дав Я вам усю траву, що розсіває насіння, що на всій землі, і кожне дерево, що на ньому плід дерева, що воно розсіває насіння, нехай буде на їжу це вам! І земній усій звірині і всьому птаству небесному, і кожному, що плазує по землі, що душа в ньому жива, уся зелень трави на їжу для них. І сталося так”.

А вже після потопу: “І поблагословив Бог Ноя й синів його, та й промовив: Плодіться й розмножуйтеся, та наповнюйте землю! І ляк перед вами, і страх перед вами буде між усією звіриною землі, і між усім птаством небесним, між усім, чим роїться земля, і між усіма рибами моря. У ваші руки віддані вони. Усе, що плазує, що живе воно, буде вам на їжу. Як зелену траву Я віддав вам усе. Тільки м'яса з душею його, тобто з кров'ю його, не будете ви споживати…”

Перша розповідь створення світу дуже й дуже символічна, в ній багато символів, які треба вміти розшифрувати і в жодному разі не сприймати буквально. У розповіді пораховано слова, продумано терміни, опрацьовано схему. Це дуже насичені вірші Біблії, а тому не треба поспішати за видимістю, необхідно заглибитися в їхній сенс. Цитовані слова становлять десяте слово Боже підчас створення світу. Чуємо про дар Бога, дар їжі для Людини й для тварин. Вони їстимуть зелень, траву та плоди з дерев. Перед цим Бог говорить про стосунки між Людиною і тваринним світом. Український переклад не передає точного значення слів: Людина має не так “панувати”, як “товаришувати, супроводжувати, вести”. Це стосується не лише домашніх тварин, а геть усіх, навіть диких.

І тваринам, і Людині Бог дає лише вегетаріанську “дієту”. Людина не повинна вбивати звірів, щоби добувати м’ясо. Людина має панувати над тваринами, але без насилля, лагідно. Згідно з первісним задумом Бога, Людина не повинна вбивати, щоб жити, не має необхідності відбирати життя в інших створінь, аби підтримати власне життя. Навпаки, Людина – це Цар-Пастух, якому доручено живі істоти, щоб він із любов’ю за ними доглядав. Це знак для соціальної дійсності: “лагідність Людини стосовно тварин, лагідність, що вимагається її особливою дієтою, це знак відсутності війни між людьми: це головний пункт, що встановлює Людину Божим образом” (П. Бешамп). Не поїдається тварин – не поїдається й ближнього.

Цікаво, що дозвіл на споживання м’яса дається не після гріхопадіння перших людей, а аж після потопу, викликаного людським насильством (6,11-13). Бог бачить, що важко виправити людство (8,21), потоп не зміг очистити людського серця. Тому дається новий закон. Можна вбивати тварин, але не можна споживати їхньої крові. Це підказує, що перед лицем насильства, яке опановує світ, закон може лише обмежити це насильство, загамувати, і робить це через символічну заборону споживання крові – тобто привласнення життя. Це треба сприймати також символічно, ще раз підкреслю саме такий підхід до цього тексту. Бог дозволяє споживати все, що повзає, хоча у Книзі Левіт саме плазуни будуть визнані нечистими й забороненими до споживання (11,44; 20,25). Що ж людині тоді залишалось би їсти? Тож спробуйте розглянути текст не буквально.

Можна вважати, що десяте слово Бога не так стосується “меню” Людини і говорить не так про заборону їсти м’ясо, як містить у собі прихований закон, знак не-насильства в людських стосунках. Відкинення будь-якого насильства щодо живих істот. Це не підтвердження вегетаріанської філософії, а богословський опис ставлення Людини до природи. Десяте Слово не творить нічого матеріального, але творить сенс усіх стосунків (із Богом, з іншими Людьми, з тваринами та землею), установлених попередніми Словами. Ці відносини Людина зламає і повинна поступово їх відновлювати.

Останній штрих до справи їжі в Старому Завіті вносить пророк Ісая: “І замешкає вовк із вівцею, і буде лежати пантера з козлям, і будуть разом телятко й левеня, та теля відгодоване, а дитина мала їх водитиме! А корова й ведмідь будуть пастися разом, разом будуть лежати їхні діти, і лев буде їсти солому, немов та худоба! І буде бавитися немовлятко над діркою змії, і відняте від перс дитинча простягне свою руку над нору гадюки, не вчинять лихого та шкоди не зроблять на всій святій Моїй горі, бо земля буде повна пізнання Господнього так, як море вода покриває!” (11:6-9). Це опис майбутньої ідилії, повернення до первісної гармонії світу, коли тварини й людство можуть жити разом й не ворогувати. Всю землю чекає нове створення, відтворення.

Новий Завіт принесе зовсім нове бачення їжі: “Не те, що входить до уст, людину сквернить, але те, що виходить із уст, те людину сквернить” (Мт 15:11; Мк 7:20). Почитайте Діян 10:9-16; Рим 14 (дуже раджу пороздумувати); 1Тим 4:4-5; Тит 1:15; Євр 13:9; 1Кор 8.

Пост-скриптум, або крик душі. Читав не так давно науково-популярну, або точніше – популярно-наукову книжечку Стівена Гокінга про квантову фізику. В одному розділі описується досвід із фулеренами. Щось подібне до того, якби футболіст бив одинадцятиметрові пенальті через два отвори в стіні, що стоїть перед воротами. Зрозуміло, в яких місцях сітки воріт опинятимуться м’ячі. А коли робити щось подібне з фулеренами, то, цитую, “частки обирають траєкторії, що проходять крізь лише одну щілину з двох, траєкторії, що ведуть спочатку через першу щілину, потім вертаються через другу і знову через перший отвір, траєкторії, що спочатку ведуть до ресторану, де подаються прекрасні креветки в соусі каррі, а потім кілька разів кружляють навколо Юпітера, доки не досягнуть дому, й навіть траєкторії, що проходять Всесвіт туди і назад”. Цікаво, чи не так? Ці частки, які мають летіти в сітку воріт, “можна знайти по другий бік зірки Альфа Центавра або в котлеті у їдальні”. Квантова фізика повністю відрізняється від того, що ми бачимо у нашому наочному досвіді дійсності. Але така правда.

Навіщо я це розказую? Бо я довіряю Гокінгові-фізику, це відомий учений, який може просто, доступно й дотепно пояснити “на пальцях” закони квантової фізики. Тож чому люди шукають своєї правди у Святому Писанні, не слухаючи тих, хто присвятив роки вивченню Біблії, прочитав сотні книг і продовжує щодня поглиблювати інтелектуальне й духовне розуміння священного тексту? Питання мають бути, зауваження теж, але трошки поваги і серйозності у такій важливій матерії не зашкодить…

У блогах подається особиста точка зору автора. Редакція CREDO залишає за собою право не погоджуватися зі змістом матеріалів, поданих у цьому розділі.