Погляд

Апостольський нунцій в Україні про дипломатію

26 Березня 2014, 16:28 1843
Апостольський Нунцій в Україні, архиєпископ Томас Едвард Ґалліксон

Томас Едвард Ґалліксон, Апостольський нунцій в Україні, у своєму блозі опублікував кілька думок про дипломатію у контексті ватиканської реформи. На ці думки його наштовхнула стаття Андреа Гальярдуччі у MondayVatican про Папу Франциска.

«Випуск MondayVatican останнього понеділка, змусив мене задуматися над прекрасним мистецтвом дипломатії у світлі світової кризи, епіцентр, якої може бути неподалік мого будинку. Як би там не було, питання, пов’язані з дипломатією, що виникли під час дискусій  про Ватиканську реформу, змусили мене думати про мою працю та досвід у загальній дипломатії, та як вона працює протягом років, які для мене скоро сягнуть цифри тридцять», — пише архиєпископ у своєму блозі.

Він розповідає, що під час Майдану посли довгий час були у позиції спостерігачів, інформуючи свої владні органи, які направили їх в Україну. «Я вважаю, що криза дипломатії має якимось чином вирішити те, як насправді має здійснюватися дипломатія за звичних умов та, як на мене, чи Святий Престол має брати участь у дипломатії цього світу, часто романтизованому й високо оцінюваному з будь-яких  причин. Чому або чи справді  ніхто у світі не збирається перевірити чи опитати світові дипломатичні установи?» — пише він.

Нунцій пояснив, що посол, який практикує жорстку дипломатію від імені своєї країни є найбільш залученим у справи торгівлі та торговельного балансу між країнами-отримувачами та країнами-постачальниками. А м’яка дипломатія найчастіше концентрується навколо культурних обмінів: ви супроводжуєте танцювальну трупу, оркестр, віртуоза чи подорожуючу фотовиставку; ви проводите час, просуваючи мову вашої рідної держави закордоном. «Жодна з них не виглядає для мене класичною дипломатією; до того ж, обидві  видаються мені негідними для уповноваженого чи надзвичайого посла (представника) країни», — вважає нунцій. І додає, що це одна з причин, чому деякі країни закривають посольства та відкривають консульства на чолі з почесними консулами, які працюють у своїх власних цілях, зазвичай займаючись комерційною діяльністю та торгівлею.

На питання яку з цих видів дипломатії він практикує, відповідає – жодної. «Святий Престол практикує класичну дипломатію, яка є такою ж древньою як і установа посольства й небагато країн зацікавлені практикувати дипломатію минулого». Єрарх каже, що єдиним виключенням з правил, з точки зору активних і вимогливих двосторонніх відносин, мала би бути Німеччина завдяки тому що вони називають Staatskirchenrecht (Церковне право), високорозвинута гілка законодавства, що регулює місце релігійних організацій у суспільстві і розглядає Святий Престол як партнера у переговорах щодо розвитку цього законодавства, оскільки воно стосується католиків через розроблення та регулярне вдосконалення конкордатів (договорів) та менших угод з конкретних питань таких, як університети та теологічні факультети. «Крім Німеччини, було б справедливо сказати, що Апостольські нунції мають мало спільного, коли доходить до «високого рівня» дипломатії. Я не скаржуся, я лише констатую факт».

Протягом усієї дипломатичної діяльності Святий Престол часто виступав у ролі миротворця. Навіть нещодавно у переговорах між Аргентиною та Чилі Апостольська Столиця була посередником у миротворчій місії. Нунцій каже, що не усі кваліфіковані для виконання такого завдання, оскільки це й фактично не входить в обов’язки ватиканського дипломата. Він наводить цікаві дані, згідно з якими 150 нунціїв охоплюють 180 країн світу.

Якщо справдяться чутки про те, що ключова роль нунція у процесі обрання помісних єпископів буде покладена на інших, то що тоді стане з посадою нунція, запитує архиєпископ Галліксон. І далі додає: «Особисто я твердо вірю, що нунцій має важливу роль у здійсненні служіння Петра, мандату Папи як намісника святого Петра отриманого від Самого Христа, «щоби зміцнювати братів»».

«Все, що я хочу сказати Андреа та іншим, хто докладає зусиль щоби відповісти на «доконклавні» вимоги кардиналів країн світу, це те, що у той час як віра і мораль, Символ віри і Заповіді не підлягають обговоренню, важко зрозуміти, чому дипломатія Ватикану не повинна обговорюватися», — написав нунцій.

Католицький Медіа-Центр

 

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

СЮЖЕТ

політика

МІСЦЕ

Ватикан
← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

[recaptcha]

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

The Coolest compilation of onlyfans porn tapes on PornSOK.com Immediate Unity