Серед тих, які першими розпізнали святість Йоана XXIII, ще за часів ІІ Ватиканського Собору, були представники православних Церков. Вони хотіли, щоб «добрий Папа» був негайно оголошений святим покровителем екуменізму. Про це пише Стефанія Фаляска у своїй книзі «Giovanni XXIII, in una carezza la rivoluzione» (Йоан ХХІІІ революція в лагідності).
Скликаючи ІІ Ватиканський Собор, Йоан XXIII прагнув показати всім Церквам, що тепер вже не можна відкладати пошуків повної єдності всіх охрещених. Фаляска тлумачить, що не йшлося про «ідеологічний екуменізм, який хоче бути понад усіма відмінностями, успадкованими в минулому, але йдеться про екуменізм у правді та любові». Турбота про повернення до єдності не мала бути об’єднуючою силою, але «будуванням майбутнього Церкви», не «чимось емоційним», але перспективою, що має підґрунтя на «одному, спільному хрещенні і тій самій вірі в Ісуса Христа».
У числі перших, хто у прагненні єдності християн побачив відображення святості Папи Йоана були представники православ'я. Під час беатифікаційного процесу кардинал Йоганнес Віллебрандс, який з 1960 р. працював в Секретаріаті у справах єдності християн, нагадав, що саме Константинопольський патріарх Афінагор був першим, хто відніс до Йоана XXIII слова Євангелія: «Fuit homo missus і Deo cui nomen erat Johannes» (Була це людина послана від Бога, Йоан йому на ім'я).
Кардинал підкреслив, що «відповідь братів відлучених» на відкриття рук Церкви Папою Йоаном знайшла конкретне вираження у «щирій пошані» до нього. Делегації православних Церков, що приїжджали до Ватикану, приходили молитися на його могилу. А після його смерті патріарх Афінагор сказав, що «як голова Церкви, що живиться любов’ю Христа, померлий Папа, незважаючи на короткий період свого служіння, визначив нову дорогу, яка веде до екуменічного діалогу, який для Церкви є прологом до реалізації Архиєрейської Молитви Христа».
У своїх свідченнях кардинал Віллебрандс показав також, що в певному моменті католики та відлучені брати розмовляли про знаходження покровителя для руху, який прагне відновити єдність християн. Оскільки католики пропонували греко-католицького мученика, святого Йосафата, то «російські православні спостерігачі [на соборі – ред.] за покровителя екуменічного руху вважали Папу Йоана».
Кілька років по тому Ленінградський митрополит Нікодим написав і захистив в московській Духовній академії магістерську працю з теології, під назвою «Йоан XXIII, Римський Папа». Назвав його — відповідно до теологічно-канонічних категорій Православної Церкви — святим, з огляду на його уподібнення до Ісуса.
фінансово.
Щиро дякуємо!
